– Ти знала справжню причину приїзду до нас Ольга Дмитрівни? Скажи? Ти знала?, – зі сльозами на очах питала в мене Віка. А мене наче крижаною водою в той момент облили. І після розмови з Вікою я почала складати “пазлики” – слова свекрухи.

Ми з чоловіком чотири роки прожили з його мамою, моєю свекрухою.

З чоловіком вона розлучилася, ніколи ніде не працювала. Чоловік її виставив за двері бо квартира його, а навіть не його, а його мами. Жила свекруха в селі в батьківській хаті, але умови їй не підходили, ось вона і напросилася до нас з чоловіком. На той час ми звели свій двоповерховий будинок і вже виховували двох дітей.

Свекруха любить свого носа всюди пхати, але я їй швидко виділила “кордони” і за них вона лізти права не мала. А з іншого боку свекруха мені і допомагала, бо поки я на роботі, вона і за дітьми пригляне і їсти приготує.

Не скажу, що мені вона була в радість, але змирилася я, нічого ж не поробиш.

У мого чоловіка є ще рідний брат, Сергій. Живе він з дружиною і дочкою в іншій області.

Свекруха до нього чуть не через день телефонувала. Там в них трохи проблеми в сім’ї, але в кого їх не буває, скажіть мені?

І ось моя свекруха зі словами: “Їду і наведу там в них порядок”, поїхала з торбою одягу до молодшого сина.

Живе Сергій в квартирі. Я ще здивувалася, як вони там всі помістяться, але мовчу, це ж не моя справа.

Якщо чесно, як свекруха виїхала, я видихнула. В домі наче повітря більше стало.

Свекруха нам подзвонила, що заїхала, що все добре.

А вже за тиждень мене набрала Віка.

– Сергій від нас пішов! Забрав собаку і пішов!

– Як пішов? Що ти таке кажеш, Віко? Куди пішов?

– Не знаю куди. Приїхала його мамочка і сказала, раз ми не уживаємось, як чоловік і дружина, то і жити разом не потрібно. Ти знала про цю задумку свекрухи, Наталко?, – запитала мене Віка, а я стала, наче на мене крижаної води вилили.

Звісно, я нічого не знала, але зібравши всі слова свекрухи за останні дні, мені стало все зрозуміло.

Ольга Дмитрівна їхала до Сергія з чіткою ціллю, розлучити сина.

Вони орендували в тому ж районі квартиру і живуть разом. Сергій дочку провідує і допомагає. Свекруха влаштувалась навіть на якусь роботу, а Віка не перестає дивуватися вчинку свекрухи.

Так, в них не ладналося, але до розлучення не йшло. Та свекруха вирішила “допомогти”.

Якби я знала, чим закінчиться її поїздка до сина, то б не відпустила її. Але Сергій також мене здивував. Якби мав свою голову на плечах, то б не пішов в матері на поводу.

Ось і “допомогла” сину…

Джерело