Чоловік ще до нашого весілля зробив велику помилку – разом із мамою купив автомобіль та оформив на неї. Початковий договір був, що вони користуються ним разом, вкладаються теж разом. Чоловік і повірив, адже домовленість із власною мамою, якщо вже їй не вірити, то кому? А тепер машина повністю під свекрухою, нам вона її майже не дає, зате гроші потребує регулярно.

Ми з чоловіком одружені три роки. Молода сім’я намагається виплачувати іпотеку і не простягти ноги. Заощаджуємо на всьому, але була в нас досі стаття витрат, яку ми називали “чорна діра”. Під цим грифом у нас проходила машина свекрухи.

Хоча чоловік свого часу вклав у покупку автомобіля більше половини грошей, машина записана на свекруху. Вона ж на ній і їздить, не забуваючи регулярно трясти з нас гроші на її ремонт, обслуговування тощо.

– А чому я маю сама оплачувати? Ви машиною теж користуєтеся, то все чесно, – вважає свекруха.

Тільки я не вважаю, що ми користуємось машиною. Як тільки у нас з’являється бажання чи необхідність скористатися автівкою, як у свекрухи одразу з’являлося сто мільйонів причин нам її не давати. За всі три роки чоловік машину у мами брав разів десять, натомість СТО, страховка та розбита підвіска фінансувалися з нашого з ним гаманця.

– Ну ви ж їдете на природу, а в нас взагалі не позашляховик. Ви там застрягнете і покалічите машину, – відповіла свекруха на наше прохання дати машину на вихідні.

– Ой, ось садова голова! Я на дачу поїхала, забула, що обіцяла вам машину дати. Ну, потім якось, – чуємо ми вдруге.

– Я загнала машину на профілактику, тож вона буде лише завтра. Ну вилетіло ваше прохання з голови. Нічого страшного, громадський транспорт ніхто не скасовував, – спокійно заявляла свекруха.

Загалом, майже щоразу вона вигадувала відмазку, хоча чоловік завжди попереджав її заздалегідь про свої плани. Коли ж не виходило зіскочити, свекруха назвавонювала чи не кожні півгодини “ну що там, ви скоро?”. Це вона не поспішала з якихось своїх справ, це їй було звичніше, коли машина під вікнами в неї стоїть.

Я чоловікові пропонувала припинити вкладатися в машину свекрухи та почати збирати на власну.

– Якщо вона так цією машиною дорожить, то нехай на ній їздить сама, але й ремонтує та обслуговує теж сама. А ми заощадимо грошей і купимо собі машину. По-моєму, чудовий план, – умовляла я чоловіка, але він не поспішав.

Нещодавно вирішили зробити ремонт у квартирі. Нарешті з’явилися деякі гроші, тому поки вони не витратилися на нісенітницю, було вирішено з’їздити за матеріалами. Планували на ранок суботи, про що свекруху було повідомлено за два тижні. Їхати хотіли машиною, щоб не витрачатися на доставку. Нічого габаритного не планувалося, але й у руках все не потягнеш.

Приїхали ми за ключами, а машини на подвір’ї і немає. І свекрухи вдома теж нема, вона поїхала до подруги до області. Чоловік уже не витримав, став мамі вимовляти, що вона нас підводить з машиною вже не вперше, це негарно і так не робиться.

На обґрунтовані претензії свекруха заявила, що машина взагалі її. Тому тільки їй вирішувати, хто і коли на ній їздитиме, це її добра воля, а не обов’язок, тому вимагати ми не маємо права. Чоловік нагадав, що майже повністю машина утримується за наш рахунок, але свекруха тільки пирхнула і заявила, що розмова закінчена.

І тут чоловік нарешті прозрів, що ця машина виключно мамина, а він на неї лише грошей відстібає. Чоловік розлютився, сказав, що більше ні копійки не вкладе в машину матері, раз вона так підкреслює, що це її автомобіль, нехай сама його забезпечує.

Вчора свекруха зателефонувала, нагадала, що зима скоро, треба купити комплект зимової гуми, а то старий уже непридатний. Чоловік спокійно сказав, що коли їй треба, то нехай купує, справа хороша, а коли мама спитала, коли він скине грошей, а ще краще з’їздить і сам купить, чоловік відповів, що ніколи.

– Ти що сказала? Що то твоя машина. От і будь добра своє майно сама утримувати, – спокійно нагадав він її ж слова.

Свекруха почала обурюватися, що ми теж користуємося машиною, чому вона має сама це робити. Але чоловік засміявся, сказав, щоб вона підрахувала, скільки разів ми користувалися машиною за весь час, а скільки на неї витратили. Поки мама обурювалася, чоловік просто поклав слухавку.

Мені, звичайно, не дуже подобається, що чоловік з мамою посварився, я взагалі миролюбна людина, але те, що в нас перестане в нікуди йти прорва грошей, мене не дуже тішить. Дивишся, і на свою машину накопичимо.

КІНЕЦЬ.