Свекруха моє ім’я тепер полоще серед рідні, і з її слів виходить, що я так запудрила чоловікові мізки, що він з рідною матір’ю, яка заради нього старалася, не спілкується тепер.

А чоловік не через мої слова з нею не спілкується, а через поведінку своєї мами. Вона ж повелася як остання ****, у мене інших слів просто не знаходиться для її вчинку.

Я, звісно, ​​знала, що мене ця громадянка не любить, але одна річ, коли вона мене вважає поганою господинею, і зовсім інша, коли вона, грубо кажучи, краде у нас гроші, щоб мені нічого не дісталося.

Основна проблема у нас одразу була у тому, що в мене це вже другий шлюб, а у чоловіка – перший. У мене є дочка, яку він прийняв і вирощує як свою, нещодавно зʼявився син.

Свекруха ж вважала, що я вже ношений черевик, тому її хлопчик гідний кращого, йому б знайти собі непорочну квіточку, а не “за кимось доношувати вже викинуте”.

Чи треба говорити, що коли я почула таке визначення на свою адресу, двері нашого будинку для свекрухи зачинилися? Ми живемо зараз у моїй двокімнатній і повинні були купувати трикімнатну, але не склалося.

А не склалося саме через свекруху, яка влаштувала таке, що в нас із чоловіком очі були як блюдця, коли ми довідалися про її старання.

Зараз ми живемо в моїй двокімнатній, але це занадто голосно сказано, по метражу це велика однокімнатна квартира, де кімнату поділили на два.

Ми планували спільну дитину, тож розуміли, що треба буде розширюватися. Навіть якби зʼявилася дівчинка, моя квартира для чотирьох занадто маленька, ми там не розвернемося.

Збирати гроші почали років шість тому, потім ще мені впала спадщина, яку я успішно продала, чоловік розкрив свій рахунок, який відкрив ще до весілля, загалом грошей набралося на трикімнатну.

Стали шукати варіанти, свекруха в цьому брала найактивнішу участь, хоча її ніхто про це не просив.

– Я попитаю по знайомих, може хтось продає напряму, а то агентства такі ціни загинають за свої послуги, – запропонувала вона, а ми не стали відмовлятися.

Квартиру знайшли, коли я вже очікувала дитину. Почали оформлювати, там виникли якісь труднощі з прописаною дитиною, я не заглиблювалась в них, бо ходила дуже важко.

Потім я примудрилася потрапити до лікарні, захворіла сильно плюс вагітність, я взагалі ні про що не думала, самій би вижити та дитину виносити.

Чоловік розривався між роботою, будинком, дочкою та мною в лікарні, тому й припустився величезної помилки – він склав довіреність на свою матір, щоб вона могла купити квартиру.

Вона й купила її, лише оформила на себе. Ще й не сказала одразу нікому, чоловік вже сам потім побачив, коли наказав документи йому принести.

Тобто на наші гроші квартиру свекруха купила собі. Чоловікові вона пояснила, що це для його ж добра, мовляв, нечесно буде, що його вкладень у квартиру більше, а оформлятимемо на нас із чоловіком. Адже чоловік ще й чужу дитину годує, це теж треба пам’ятати.

А так у цій квартирі можна жити без проблем, а потім вона у спадок дістанеться тільки чоловікові. За це все свекруха, мабуть, чекала на похвалу, але отримала скандал.

Я була у прострації від таких новин. Чоловікові я сказала, що ноги моєї в тій квартирі не буде, поки вона записана на свекруху.

Ще не вистачало, щоб вона ходила і носом мене тицяла, що я живу в її квартирі, а вона має право приходити, коли захоче. А вона точно не проґавить свій шанс так зробити.

Чоловік, якого мамин вчинок теж не залишив байдужим, їй сказав, що доки вона не перепише квартиру на нас, він її чути не хоче.

Щоразу, коли свекруха дзвонила, він брав слухавку і питав “дозріла переписати квартиру? Ні? До побачення”. Більше нічого.

А свекруха вперлася, не буду, каже, нічого переписувати. Жити – живіть, а спадок синові потім дістанеться. Він же вклався більше за мене.

– Я ж для тебе стараюся! Вона вже один раз розлучалася, зараз без проблем і з тобою розлучиться, залишивши тебе з голою дупою! Ти цього не розумієш, чи що? – обурюється свекруха.

Мені ж дістаються закиди, що це я налаштувала сина проти матері, типу я образилася, що мені халявної квартири не дісталося і таке інше.

Я з цієї жінки в шоку. Чоловік із нею не спілкується, онука вона не бачила, бо їй ніхто не сказав про виписку, а додому до себе я її не пущу ні за що.

Як результат – квартира стоїть порожня, оформлена вона на свекруху і та не збирається міняти своє рішення, сподівається, що син скине кайдани моїх чар і зможе оцінити вчинок матері, після чого кинеться їй у ноги зі словами подяки.

Ні я, ні чоловік не спілкуємося зі свекрухою. Чоловік навіть замислювався, чи може подати на матір до суду, але потім зрозумів, що буде складно щось довести. По доброму домовитись він і не сподівається.

Я ж без роздратування про свекруху думати не можу. Щоразу бажаю їй “всього хорошого”. Як вчинити? Як переконати цю шалену жінку? Чи справді до суду йти?

КІНЕЦЬ.