Свекруха тягне на себе надто багато грошей. Сказала чоловікові, що тепер таку ж суму треба витрачати й на мою маму, щоб не було образ.

Чоловік обурився, коли я сказала, що відтепер ми витрачаємо на мою маму стільки ж, як і на нього. А що таке? Вважаю, що це правильно.

Вони перебувають в однаковому становищі, обидві вдови, обидві на пенсії. Ну і що, що ще моя мама працює? Вона людина похилого віку, їй теж потрібна допомога.

Насправді моїй мамі допомога від нас не потрібна. Вона чудово справляється сама. Є пенсія, є зарплата, великих витрат вона не має. Ще й онукам намагається підсунути тисячу, а то й дві.

Але це справа принципу. Я втомилася працювати тільки на свекруху. І ще ладно, якби насправді була сильно хвора людина, яка цієї допомоги потребує. Але ж ні.

Мама чоловіка просто тягне гроші, бо звикла собі ні в чому не відмовляти. Тільки раніше її чоловік утримував, а тепер ось мусимо ми.

Спочатку просто тиснула на те, що син зобов’язаний її утримувати, але потім зрозуміла, що такі прямі заходи спричиняють здорове роздратування, тому змінила тактику.

Тепер вона собі захворювання вигадує. Робити їй нічого цілими днями, от і дивиться в телевізор, дивиться всіляку нісенітницю. А потім її транслює чоловікові.

Несе таку брехню, що вуха в трубочку згортаються, її послухати, так свекрусі залишилося два понеділки, а потім на цвинтар.

Але чоловік вражається та дає мамі гроші. На санаторій, обстеження, які ніхто не призначав, на якісь ліки, що їй ніхто не виписував, на все поспіль. Суми на місяць виходять дуже відчутні.

Ці суми вириваються із нашої родини, відриваються від моїх дітей. Причому бабуся так спритно маскується під бідну, що нема куди подітися.

Минулого місяця кликала нас у гості, мовляв, скучила. На столі варення, яке сто разів вже зацукрувалося, пряники, якими можна вбити, і галети, як з армійських наборів, де головне не смак, а калорійність.

Сидить, щічку ручкою підперла, дивиться сумними очима і зітхає. Мовляв, соромно їй за такий мізерний стіл, але чим багаті. Ну, гаразд, ми ж туди не їсти прийшли.

Але за тиждень мама чоловіка захворіла. Причому захворіла насправді, застудилася, видно, десь, там і температура була, і кашель, і взагалі занепад сил.

Я поїхала до свекрухи доглядати її – ліки там привезти, супчик зварити, може, прибрати щось. Пам’ятаючи мізерний стіл, накупила продукти, пішла.

Ліки віддала, пішла в холодильник продукти деякі прибрати, а там просто ріг достатку. І червона рибка тобі, і сир, і копчена ковбаска, і вершки, і фрукти. У мене вдома холодильник бідніше виглядає.

Полізла хліб у ящик прибирати, а там печива три види, ще кексики якісь лежать, цукерки. І окремо пакети з, мабуть, гостьовими галетами та пряниками.

Чоловіку все нафотографувала, свекрусі істерику влаштовувати не стала. Зварила курячий суп, помила посуд, пішла. А вдома мала з чоловіком розмову.

Пенсіонерка, яка скаржиться, що їй на найпростіші ліки не вистачає, живе на широку ногу, хоча дуже намагається не видавати себе. Але холодильник видає. Повторюся, у нас у холодильнику немає червоної риби та такої дорогої ковбаси.

Чоловік почав бурчати, що я його мати шматком хліба дорікаю і взагалі це некрасиво все виглядає, літня людина, їй потрібна допомога. Ну я і сказала, що моя мама теж літня людина, їй теж потрібна допомога.

На відміну від свекрухи, у моєї мами інвалідність, але вона не тягне з нас гроші на свої потреби. Але чоловік має рацію, батькам треба допомагати.

Тому відтепер на мою маму ми витрачаємо стільки ж, як і на свекруху. Прийдеться, звичайно, затягнути пояси, але я теж працюю взагалі й хочу свою маму підтримувати. Маю право.

Чоловік обурився, що в цьому немає потреби, адже теща грошей не просить. Зате його мама просить і все ніяк не насититься. А моя мама просто скромніша.

Ця суперечка все ніяк не вщухне, бо чоловік вважає мою пропозицію дурницею, яка проб’є дірку в сімейному бюджеті. А я нічого не хочу знати.

Або ми допомагаємо обом мамам, або не допомагаємо взагалі нікому. Так буде правильно. Я втомилася потурати капризам свекрухи. Якщо чоловік хоче продовжувати, то нехай розщедрюється двічі.

КІНЕЦЬ.