Склалася така ситуація, що свекруха переїхала жити до нас із чоловіком. У мою, на хвилинку, квартиру. Це був жест доброї волі з мого боку, тому що я поважаю і люблю свого чоловіка, а він просив допомогти мамі. Але свекруха дуже швидко забулася, що мешкає на моїй території, і почала встановлювати свої правила.

Зі свекрухою у нас стосунки завжди були напружені. Я з перших днів відмовилася про неї прогинатися, що її дуже дратувало.

– Ніби послухати, що доросла розумна людина каже! Занадто гонориста, – висловлювала вона чоловіка за будь-якої нагоди.

Чоловік на мамині зауваження ніяк не реагував, бо він є адекватною людиною. Якби інакше, не був би він моїм чоловіком.

Найбільше свекруху дратувало, що ми живемо не в нашій спільній квартирі, якої й немає, а в моїй. А отже, приходити і водити носом по кутках у неї права немає. Я швиденько таку гостю ставлю на місце, а чоловік ще мене підтримує. Упевнена, що якби ця квартира була нашою спільною, то свекруха б постаралася відірватися зі своїми зауваженнями.

Ще у свекрухи є дочка, яка молодша за мене на пару років. Минулого року її урочисто видали заміж.

Жити молодята пішли до батьків чоловіка. Але недовго музика грала, півроку зовиця протрималася у родині свекрів. А як народила, так у неї терпець і скінчився. Прийшла з дитиною та сумками до мами в однушку.

– Так дівчинку довели, що за люди! – журилася моя свекруха, слухаючи розповіді доньки про те, що її свекруха скрізь ніс совала, повчала, могла голос підвищити. – Жахливо! Ось як можна так із людиною поводитися? Вона ж тепер член їхньої родини?

Мені варто було багато зусиль не засміятися. Зовиця потрапила в свекруху така сама ділова, як її власна мама, якщо вірити її розповідям. Тут тільки поспівчувати.

– Нічого, стиснемося, але все в нас буде добре, – примовляла мама чоловіка. Хоча чого вона там збиралася стискати, незрозуміло.

Зовиця з чоловіком не розлучалася, він забезпечував дитину, а за кілька місяців прийшов жити до дружини. Тобто у квартиру її мами. В одній кімнаті стало явно тісно. Свекруха переїхала на кухню, та все одно було незручно. Відносини із зятем теж були не найрайдужніші, а дочка незмінно вставала на бік чоловіка. Казала мамі, що та намагається зруйнувати її шлюб.

– Ну так нехай жене їх зі своєї квартири на оренду, в чому проблема? – не розуміла я ситуації, коли чоловік розповідав мені про те, що діється у мами та сестри.

– Та яку оренду? Сестра в декреті отримує півтори копійки. Чоловік у неї теж трудиться тисяч за десять. Багато вони там назнімають? – хитав головою чоловік.

Ну самі влізли, хай самі й вигрібають із цієї ситуації, що тут скажеш. Мене ця ситуація за великим рахунком не стосувалася. Але до того моменту, поки свекруха не прийшла плакатися і проситися жити до нас.

Із зятем вона жити не може, він її дратує, але висловлювати йому нічого не можна, дочка починає психовати, а їй не можна, вона дитину годує. До того ж, спати на жорсткому кухонному дивані свекруха вже втомилася, спина болить і шия.

– І їх вигнати не можу, їм нікуди йти, і сама з ними вже жити не можу, очі б мої на зятя не дивилися, – вила мама чоловіка, а до мене стало доходити, до чого вона цю розмову завела.

Першою моєю реакцією була жорстка відмова. Чоловік потім мене тиждень умовляв допомогти мамі.

– Ну, не на вулицю ж їй йти? Нехай поживе кілька місяців у нас, а потім сестра з чоловіком квартиру собі винаймуть, я вже розмовляв з ними з цього приводу.

Я поставила купу умов, і зрештою погодилася. Тому що я люблю і поважаю свого чоловіка, а не тому, що мені дуже було шкода свекруху, яка ні з ким не може порозумітися.

Зразкової поведінки свекрухи вистачило на два тижні. Спочатку її взагалі не було видно, не чути, а потім стала потихеньку свої порядки наводити. Переставляти на інші місця речі, критикувати ремонт, меблі рухати, приносити якісь свої предмети інтер’єру типу в’язаних серветок під вази.

Я сама їй нічого не говорила, оскільки не ручалася, що зможу обійтися без брутальностей. Тож із мамою розмовляв чоловік. На якийсь час навіювань їй вистачало, а потім знову повторювалося. Ми у такому режимі прожили півроку. Зовиця не збиралася зі своїм сімейством звільняти мамину квартиру.

Мені ж набридло терпіти свекруху. Останнім часом вона зробила мені вказівку, як поводитися в моєму ж будинку. Коли митися, коли пити чай, коли забиратися. Вважати, скільки ми витрачаємо електрики та ллємо води, і бурчати на цю тему, хоча вона ані копійки на комуналку не дає.

Нещодавно викинула побутову хімію на тисячу гривень, бо це шкідливо. Купила десь кускове смердюче господарське мило.

Постійно критикує моє куховарство, але сама до плити не встає. При цьому вмудряється ще й щось, на її погляд, шкідливе викидати з холодильника. Нібито з турботи про наше здоров’я. Бо без неї б не розібралися!

Я вирішила не чекати на мого коректного чоловіка, а сама висловила його мамі свої претензії. Вийшло обійтися навіть без міцного слова, я старалася. Свекруха образилася, пішла до своєї кімнати і до повернення сина з роботи просиділа там. А потім одразу ж кинулась на мене йому бідувати, що я її тут усю заклювала. Чоловік сказав, щоб ми розбиралися самі.

Свекруха ще раз спробувала качати права, що вона старша, що вона розумніша, що взагалі я повинна бути їй вдячна за науку та допомогу. Я нагадала, що від її світлого характеру завила її рідна дочка, заради зручності якої ми зараз терпимо незручності. А мені все це не потрібно ні на грам.

Тому або мама чоловіка перестає мені їсти мозок і намагатися перехопити кермо влади, або може збирати речі і їхати до себе додому, виховувати свою дочку. Мене виховувати не треба.

Може прозвучало брутально, зате все цілком зрозуміло. Свекруха на мене образилася, на сина, до речі, теж, що не заступився. Зате перестала скрізь лізти та сваволіти.

А я чоловікові поставила умову, щоби максимум через місяць його мама від нас з’їхала. А то класно влаштувалася зовиця з чоловіком. За наш рахунок вирішили свої проблеми і навіть не сверблять щось міняти. Зовиця зі свекрухою жити не захотіла, а я чомусь винна.

КІНЕЦЬ.