Моя сусідка влітку на шию мені намагалася сісти! У неї чоловік у тривалому відрядженні, невідомо, коли повернеться. Вона одна із дітьми. Дітям шість і вісім років – молодший у вересні в перший клас пішов.

На початку літа все почалося, коли садок у молодшого закінчився, а у старшого почалися канікули у школі. Діти почали залишатися вдома без нагляду.

Сусідка йшла на роботу, з роботи мені дзвонила:

– Мої на дзвінки не відповідають, сходи, будь ласка, перевір, чи все добре.

Дзвонила сусідка не щодня, але раз чи два на тиждень – стабільно. Я вдома не сиділа в очікуванні її дзвінків. Робота, дім, сім’я, діти. Справи, зрештою!

– Подивися моїх, будь ласка.
– Я на роботі!

– Зателефонуй додому, нехай сходять, подивляться.

До середини липня ситуація, що склалася, почала мене напружувати. Особливо після того, як сусідка прямо зателефонувала до моєї доньки й дочка пішла перевіряти сусідських дітей.

– Звідки у неї твій номер? – спитала я у дочки, що повернулася.

– Вона попросила.

Я зателефонувала до сусідки. Зрештою, можна донести до дітей, що не можна ігнорувати дзвінки матері.

Або можна відеоняню поставити. Чому ми всією сім’єю мали бігати, перевіряти дітей, які мають телефони?

– Та ти чого? П’ять хвилин, збігати, глянути, – відповіла сусідка.

– Ти розумієш, що ми можемо бути зайняті? Душ, обід, чищення картоплі, ліплення пельменів! Чому ми маємо все кидати, якщо твої діти ігнорують дзвінки?

За кілька днів сусідка знову мені зателефонувала. Я спустилася до неї додому і посварила дітей, погрожуючи, що якщо вони продовжать не відповідати на дзвінки матері, то я приклею їм телефони до вух.

Допит влаштувала, чому матері не відповідають, вона хвилюється, сусідів турбує. Діти сказали, що їхня мати, під час дзвінків, то читати відправляє, то посуд мити. Тож, відповідати не хочуть.

– Своїм дітям телефони приклеюй! – Зателефонувала зла сусідка. – Я тебе про що просила? Сходити, перевірити, а не виховувати.

– Ти не знахабніла? Мені здається, знахабніла. Розбирайся сама зі своїми дітьми, більше не дзвони мені, та моїй родині!

Тиждень була тиша і, знову почалося. Я на її дзвінок не відповіла, доньці заборонила відповідати. Значить, її дітям, можна на дзвінки не відповідати, а ми повинні були відповідати, та бігати під’їздом?

За серпень сусідка допекла ще пару сусідок. І лише на початку навчального року вона зволила поставити відеоспостереження. Дзвінки припинилися! Слава Богу!

Злізла з наших ший, нарешті! Я тільки нещодавно, і то з подачі доньки, дізналася, що можна було сусідці порадити дитячі пристрої з прослуховуванням, або програми на телефони поставити, які навколишні звуки записують.

Їй зручно було б: увімкнула, послухала, живі. І смикати нікого не довелося б! Я слушно міркую?

КІНЕЦЬ.