Приїхала тітка чоловіка до нас у місто, на лікування. Не до матері чоловіка — своєї сестри, не до своєї доньки, котра живе з чоловіком у трикімнатній квартирі.

Вона розташувалася в нас — у маленькій, однокімнатній, орендованій, де ми живемо з дитиною.
У дев’яності тітка чоловіка, Аліна Миколаївна, вискочила заміж за місцевого, скажімо так, багатія.

До непристойності непорядної людини. Десять років тому, розгульний спосіб життя чоловіка, залишив тітку Аліну вдовою.

Жінка, що щиро горювала, стала легкою здобиччю для бідних родичів, які, як шуліки, налетіли на спадок тітоньчиного чоловіка. Її чоловік за життя мав славу знатного скнари, і родичам не допомагав.

Донька тітки від першого шлюбу, Оксана, розповіла нісенітницю про необхідність дорогого лікування за можливість мати дитину.

І допомогло ж — вже за пів року Оксана няньчила пузатого карапуза! Мати чоловіка випросила у своєї сестри квартиру, під приводом нестачі коштів на лікування від жахливої, ​​та невідомої науці хвороби.

Квартира була передана у користування сестрі чоловіка. Були ще різні тітки та дядьки, двоюрідні й не дуже, навіть ті, хто п’ята вода на киселі, і то примудрилися добре поживитись.

Аліна Миколаївна досить швидко залишилася без копійки грошей, а єдиною власністю, яку вона примудрилася зберегти, був заміський будинок.

Там вона почала жити на правах покоївки та кухаря, здаючи будинок, і живучи на оренду. Як тільки у бідної жінки скінчилися гроші, про неї всі забули.

Наче й не було її. На сімейні свята її не кликали, самі до неї не їздили. Серйозно захворівши, тітка Аліна почала оббивати пороги тих, кому вона свого часу допомогла.

– Чого минуле ворушити? Допомогла та допомогла, і що з того? Сама недолуга – стільки грошей на вітер пустила – обговорювали родичі, відправляючи тітку Аліну додому.

Чоловікові про візит тітки повідомила моя свекруха. Вислухавши історію жінки, я відправила чоловіка на її пошуки.

Чоловік спробував відбрикатися, але я йому нагадала, що саме ця тітка сплатила йому навчання в інституті.

Чоловік привіз літню жінку до нас. Вона не вірила, що хтось погодився їй допомогти, не вимагаючи нічого. Аліна Миколаївна розповіла, що ходила до доньки, а та не пустила її навіть на поріг:

– Чоловік не хоче жити з тобою в одному домі!

А зять не хотів жити з тещею тому, що саме йому тещиних грошей і не перепало, все осіло в кишенях Оксани, яка не побажала поділитися з чоловіком. А образився чоловік чомусь не на дружину, а на тещу!

Після кількох днів спільного життя у нашій тісній комірчині ми з чоловіком стали думати, що ж робити далі: вигнати тітку чоловіка, рука не підіймалася, а місця всім не вистачало.

Тоді чоловік придумав геніальний план. Вже за годину він розповів своїй матері, «по-секрету», таємницю тітоньки:

— Ти уявляєш, тітка заначку чоловіка в хаті знайшла, у доларах, дві валізи! А зараз який курс? Ось і я про що! І цінностей купа! Спадкоємця гідного шукає, просила не розповідати про гроші нікому.

– Спеціально без нічого до міста приїхала, щоб знайти того, хто про неї подбає. Не виставить, бо без грошей!

– Тому все й залишить! Ні, не треба її забирати! У нас житла свого немає, тітонька спадщину залишить, купимо. Навіть не думай їхати – тітка моя!

Ми з чоловіком швидко переглянулись. Вже цього ж дня у нашій квартирі відбулася епічна сварка за тітоньку.

Свекруха з донькою, та двоюрідна сестра чоловіка, ледь не почубилися за право притулку, і утримування Аліни Миколаївни.

Ми, вдавали, що нам все це не подобається:
– Вона ж прийшла до вас, бо ви її вигнали! Тітка живе з нами, це не обговорюється!

– Мамуля, я люблю тебе, і з внуком пограєшся, ти давно його не бачила. Він буде радий! А що чоловік? Я йому так і заявила: мама буде жити з нами, а то розлучусь! — умовляла Оксана свою матір.

Аліна Миколаївна поїхала жити до своєї жадібної доньки.

Останні дні свого життя Аліна Миколаївна була оточена турботою улюбленої доньки та внука. Вона залишилася у щасливому невіданні, щодо лицемірства цієї турботи.

Після того, як тітоньки не стало, двоюрідна сестра чоловіка, в компанії моєї свекрухи, перерили весь заміський будинок у пошуках придуманого нами з чоловіком багатства.

Їздять вона туди щодня — простукують стіни, віддирають паркет, та потрошать меблі. Вони всі сподіваються знайти гроші, хоча слід було б пошукати совість! Як ви вважаєте, ми мали рацію?

КІНЕЦЬ.