– Це не ґендер-паті, – скривилася сестра. – Паті – вечірка, ґендер-паті – вечірка, на якій пара впізнає стать дитини у присутності гостей. Ви були вдвох, це не ґендер-паті.

– Олю, не чіпляйся до слів. Немає настрою – сиди в кімнаті, не треба людям псувати його, – наїхала на сестру мама і звернулася до мене: – Фотографії є? Показуй.

Ходили на УЗД. Просили стать не повідомляти, написати, папірець у конверт покласти. Замовили столик у «нашому» ресторані.

Там же, замовили торт у кондитера, передавши конверт та побажання до начинки торта: полуниця – дівчинка, чорниця – хлопчик.

Була думка скликати гостей, дізнатися стать дитини серед рідних та близьких, у святковій атмосфері, але ми вирішили заощадити та влаштували гендер-паті на двох.

З ресторану зателефонувала мамі, повідомила, що матиме вона онуку. Мама одразу запросила нас у гості. Домовилися, що за кілька днів приїдемо. Приїхали.

Мама живе з Олею. Моя старша сестра незаміжня, дітей немає. Їй незабаром тридцять дев’ять років. Знаю, що деякі й згодом заміж виходять, але навряд чи це про сестру.

Оля зла, часто випиває, буває, що випиває по декілька днів поспіль, після роботи сидить за комп’ютером, нічим не цікавиться.

Усі навколо тупі та погані, вона лає політику, церкву, жінок, чоловіків, дітей, автовласників, продавців, лікарів, людей на самокатах…

Спершу Оля сиділа у себе, але виповзла. Нібито у туалет. З туалету одразу на кухню, нашу ґендер-паті лаяти. Висловилася, мама на неї наїхала.

Я дістала телефон, почала показувати мамі фотографії з ресторану. Встигла колаж зробити, адже саме у цьому ресторані, шість років тому, чоловік зробив мені пропозицію.

Було фото, зроблене одразу після пропозиції та згоди, і фото, на якому ми з чоловіком радіємо, розрізавши торт. Хороший колаж!

Шість років минуло. Багато води витекло. А ми все ще щасливі, і скоро ми матимемо доньку. Зрозуміло, я не піду вулицею і не примушу людей дивитися на мій колаж, це тільки наша з чоловіком історія, але раз мама сама попросила, то я показала.

Сестра теж глянула на фотографії, знову скривилася:
– Торт могли й кращій замовити. Виглядає максимально несмачно. Я б інший замовила.

– Будеш в положенні, замовиш будь-який ґендерний торт. Якщо взагалі колись будеш, – сказала я Олі, втомившись від її причіпок.

– Та пішла ти! – Оля показала мені середній палець і пішла до себе в кімнату.
– Нічого не хочу чути! – попередила маму. – Якщо почнеш заступатися за неї, ми підемо.

– Не почну. Грубо, але правда. Не їй судити ваш торт, вашу ґендер-паті. Але дуже брутально. М’якше…
– Мамо!

– Все, мовчу. Вже визначились, як назвете? – мама змінила тему розмови.

За кілька днів мама зателефонувала, сказала, що Оля п’є третій день. Реве, п’є, знову реве. Дітей хоче, заміж хоче, не виходить, а в рідній родині замість підтримки, приниження та образи.

Мама попросила, щоб я вибачилася перед сестрою.

– Не буду. Їй не потрібні мої вибачення. Їй потрібний був привід випити, вона знайшла його. Мамо, дай їй спокій. І мені також!

– Ти ж знаєш Олю: вона навмисне наривається, шукає привід для конфлікту, а потім горе заливає. Який їй чоловік? Яка дитина? Їй треба лікуватися!

– Просто напиши їй кілька слів. Не для Олі, для мене. Може, заспокоїться.

– Заспокоїться, як жабу свою напоїть. Не буду їй писати, тим більше. якщо вона п’є. Вибач, мамо, треба бігти.

У нас з’явилася здорова, гарна донька. Мама на виписку приїжджала. Обмовилася, що Оля знову п’є. Як дізналася, що у тебе донька, так і запила. Знову ревла – дітей немає, чоловіка немає.

І не буде! Сподіваюся! Не можна дітей прирікати на життя з матір’ю, що п’є. Маму попросила, щоб вона більше не говорила мені про Олю.

Сестра вже давно не маленька дівчинка, хоче життя в унітаз зливати – нехай зливає! Це мама Олю жаліє, а я сестру зневажаю!

Пити найпростіше, нити простіше всього, а відірвати п’яту точку від комп’ютерного крісла і навести лад у житті, куди складніше завдання.

Навіщо Олі себе напружувати, якщо можна жити з мамою, пити, та ні про що не турбуватися! Я

КІНЕЦЬ.