Після розмови з сестрою я відразу ж побігла до батьків. Я надіялася, що хоч вони якось вплинуть на Катю, але нічого з того не вийшло. Свою частину будинку сестра виставила на продаж. Я лише на одне надіюся, що клієнти швидко не знайдуться і ми зможемо прискладати грошей, що її викупити.

Батьки нас з Катериною дуже любили. Тато працював у колгоспі, мама головним бухгалтером в тому ж селі. Жили ми усі в хатинці з бабусею і дідусем.

Важкі були часи, але тато з мамою старалися нам з сестрою приділяти багато уваги. Нас возили в цирк, кіно і навіть в театр, який я сильно любила.

З сестрою ми обидві гарно вчилися в школі, але якось так вийшло, що Катя (молодша сестра) не закінчила університет. Я ж стала лікарем.

Ще як ми були школярами батьки навпроти свого будинку купили ділянку і почали будувати для нас з сестрою будинок. Всі односельчани дивувалися, коли проходили повз, і називали будинок не інакше, ніж вілла.

Будинок був один на два входи, для мене і сестри.

Я першою заселилася в свою половину відразу ж після того, як вийшла заміж. В нас з Євгеном народилася донька. Ми жили розміреним життям в своїй половині.

Сестра ж навчання закинула, але влаштувалася на роботу в туристичну компанію. Згодом вийшла заміж, але прожила в шлюбі навіть не два роки. Дітей у Каті немає.

В своїй частині вона майже не жила. Орендувала квартиру в місті, пояснюючи, що їй не зручно добиратися до роботи з села.

За деякий час Катя поїхала на заробітки в Канаду, але і там довго не затрималася.

Ми ж свою частку доводили до ідеалу. Поробили сучасні ремонти, вистелили бруківку, насадили алеї квітів. Половина подвір’я і сам будинок Каті занепадав. Ми як могли підтримували там порядок. Чоловік косив, я навіть квіти садила, щоб люди мали менше до говорення.

Катя з кожним роком все більше і більше мені заздрила.

– В тебе сім’я, донечка росте, чоловік бізнесмен. А мене доля обділила.

– Катю, ти ще молода. Все і в тебе буде, – заспокоювала я сестру.

Та Катя що раз то більше на мене озлоблювалася.

А недавно так взагалі прийшла і сказала, що свою частину буде продавати, бо не може дивитися, як ми гарно живемо, а вона ні.

– Це ви так на мене впливаєте. Ти забираєш моє щастя собі. Я відчуваю це, тому не можу жити поруч.

Я надіялася, що батьки якось вплинуть на сестру, але і їм це не вдалося.

Я попросила сестру почекати того часу, щоб ми наскладали грошей і викупили її частку, але Катя каже, що гроші їй потрібні вже.

Надіюся, що покупці швидко не знайдуться, і ми зможемо викупити частку будинку. В нас дочка росте, буде для неї.

Ось вам і сестерська дружба…

Джерело