Мені вже нудно слухати скарги сестри на її непросту долю. Сама собі обрала життя у золотій клітці, але постійно ниє, як їй не вистачає свободи.

Віола з самого дитинства була дуже гарною, це безглуздо заперечувати. В юності я навіть заздрила сестрі. Моя зовнішність абсолютно проста, а ось сестра – красуня. Але при цьому сестра нестерпно лінива. Вона завжди була такою. Їй хотілося жити виключно на своє задоволення, зайвий раз напружуватися їй було ліньки.

Навчалася дуже погано, зате за нею бігали майже всі старшокласники, і їх можна зрозуміти. Ідеальна фігура, сформована в потрібних місцях, тонкий носик, довгі вії, пухкі губки і біляві локони.

У виш сестра пішла просто для того, щоб не йти на роботу. Батьки хоч нас і люблять, але відразу зазначили, що нас утримуватимуть лише доти, доки ми не отримаємо вищу освіту. А якщо хтось не хоче вчитися, то батьки не змушуватимуть. Але й годувати ледаря теж не збираються. Тому декому доведеться йти на роботу.

Довчилася сестра аж до третього курсу, а потім зустріла багатого хлопця, з яким закрутила роман. Хлопець народився із золотою ложкою в роті. Тому, коли сестра покинула університет, а батьки перестали її фінансувати, її юнак став повністю забезпечувати Віолу.

Всі думали, що тут два варіанти: або хлопець награється і покине Віолу, знайшовши собі іншу красуню, або вони одружаться. Але вийшов третій варіант. Вони живуть разом уже сім років, але ні про яке весілля не йдеться. Сестра просто живе із ним. Освіту вона так і не здобула, ні дня у своєму житті не працювала.

Хлопець її одягає, взує, годує, дає гроші на всякі салони краси, відпустку і так далі. Вона їздить на його машині, живе у його квартирі і все. По будинку Віола теж нічого не робить, тому що у хлопця ще до неї набрали штат прислуги. Готує одна, прибирає інша, за рахунками та іншими виплатами є третя.

Сестра у свого хлопця на повному пансіоні. При цьому він сильно обмежує її у виборі. Вона не може без нього піти до друзів, він відстежує коло її знайомств, може заборонити щось одягати чи якось фарбуватися. Хлопець повністю контролює її життя.

Себе ж він не обмежує. Може на три дні гуляти з друзями, поїхати кудись уночі, “забувши” повідомити про це Віолу. Його сторінка рясніє фотками в компанії різних дівчат. Сестру такий стан речей не влаштовує, тому вона постійно ниє, як їй важко жити. Але міняти вона нічого не збирається: це вже зрозуміло.

Коли вона тільки-но починала скаржитися, щиро хотілося її підтримати. Пояснювали, що вона не залишиться сама на вулиці, має сім’ю, ми допоможемо, підтримаємо. Немає освіти? Ну, навчишся. І з роботою допоможемо і знайдемо, де жити. Так що якби проблема стояла в тому, що їй нікуди піти і нема на кого спертися, то все зважилося б за пару днів.

Але Віолі це не потрібно. Вона не хоче працювати, вона не хоче вчитися і жити з батьками вона теж не хоче. Вона хоче жити так само, як і живе зараз: тобто в повному шоколаді, але щоб з нею ще й поводилися як з особистістю і не обмежували її свободу.

Щоразу ці її порожні скарги на хлопця. Він знову пішов, він знову їй не зателефонував, знову заборонив їй кудись іти.

— Я так утомилася… Важко з ним жити, — прикладає сестра долоню до чола.

На мою чергову пропозицію не жити з тим, з яким так важко, сестра зневажливо кривиться. Вона вважає, що я їй страшенно заздрю, тому й кажу гидоти.  А їй що не скажи – все гидоти. Потрібно тільки кивати і підтакувати, тоді вона буде задоволена. А ось критику вона не сприймає зовсім.

Мама їй недавно сказала, що роки йдуть, краса має властивість проходити, так що Віолі непогано було б подумати, що вона робитиме далі. Тепер сестра з нею не спілкується: вважає, що її образили.

Мені почало діставатися вдвічі більше скарг, але я заблокувала її номер. Втомилася слухати це марення. І згодна з нашою мамою – відчуваю, що на сестру попереду чекають не найприємніші моменти життя.

КІНЕЦЬ.