Катерина раділа з того що, все-таки не сказала тоді ті слова. Хоч вони були і справедливі, бо сестра її Ольга вчинила дуже не по-людьськи.

Але з часом все стало на свої місця. Катерина з Ольгою були дружніми, допомагали одна одній. Так їхня мати перед тим як її не стало постановила, що Ольга як молодша сестра повинна слухатись Катерину, як старшу.

Катерина закінчила школу і пішла вчитися до коледжу у місто, там і залишилась мешкати. А Ольга залишилась з батьками в селі.

Катерина рідко приїжджала в село, однак батьки не ділили сестер, все порівну між ними їхніми сім’ями ділили. Пів свині, молоко, сир, картопля, закрутки та таке інше однаково що Катерині що Ользі.

Однак час ішов і батьки вже не мали такої сили працювати, Ольга це розуміла, а от Катерина хотіла отримувати як то кажуть “передачку села” і надалі.

Ольга з чоловіком зрозуміли це і звісно не захотіли гарувати на Катерину з її чоловіком. Вони сподівалися на їхню совість, що хоч іноді вони будуть приїжджати та допомагати їм з господарством, та де там.

Катерина з сім’єю могла тільки приїхати то сказати що вона приїхала відпочити. А тут ще й батьки словами про те, що частина хати все-таки належить Катерині, стали як останньою краплею.

Ольга з чоловіком не розуміли чому вони мають ділитися тим, на що ціле життя працювали, все в хату купили і біля хати зробили.

Але що ж поробиш, якщо по закону так получається. Батьки радили їм будуватись, і чоловік з жінкою думали і врешті-решт наважились зводити свій будинок на тому самому подвір’ї.

І добре що так зробили, Бо коли батьків не стало то Катерина не відмовилась від своєї частки хати та стала ще частіше приїжджати в село.

Але не для того щоб щось робити, а відпочивати, ще й кликала своїх подруг та знайомих на шашлики та річку. Ользі було дуже образливо, що вона так працює, а сестра її те і робить що відпочиває.

Однак вона вирішила промовчати, сказала сестрі все що вона думає про неї в обличчя. Мати з батьком так її наказували, що найлегше то посваритися з рідним, а потім налагодити стосунки ой як важко.

Але пройшли роки, діти Катерини виросли і пороз’їжджалися. Чоловіка швидко не стало, то залишилася вона одна вже на пенсію в місті.

Трудно стало їй самій, тож вона вирішила переїхати в село та жити в батьківській хаті. Адже всі забули про неї і подруги і друзі, яких вона возила в село на шашлики і річку.

Пізніше Катерина взагалі продала квартиру та захотіла зробити ремонт та провести воду в батьківській хаті. Та попрохала про це чоловіка Ольги.

Донька Ольги невдовзі вийшла заміж, то жінка з чоловіком вирішили перебратися теж до батьківської хати щоб не заважати молодим.

Тож рідні сестри знову стали жити під одним дахом. Катерина на 70-му десятку свого життя зрозуміла, що все-таки потрібно працювати, щоб щось мати і і допомагати своїм рідним.

Ольга дуже рада за те що тоді, нічого поганого не сказала сестрі. Адже тепер яке було б їхнє життя на старості.

Жили б в одній хаті та не говорили одна з одною.

Джерело