Сестра чоловіка приходила до нас, як у безкоштовну “пузату хату”, і “вичищала” каструлі до блиску.

Я, чоловік, сімейний затишок. Це ніби й про нас, але є ще “третій”, який все псує. І ні, це не дамочка на стороні чи навіть свекруха, а рідна сестра Павла – Андріана.

Ми з Павлом одружені чотири роки. Донедавна ми жили з батьками та сестрою чоловіка Андріаною. Це було не страшно, тому що у моїх свекрів будинок на два поверхи, і нам дали найбільшу кімнату на першому поверсі. Однак мені там ніколи не було комфортно. І не подумайте, тут справа не у свекрусі, як це буває зазвичай.

Андріана була всюди. При кожній нагоді вона давала мені зрозуміти, що тут вона головна. Вона заходила в нашу кімнату без дозволу, тинялася по кутах і позичала різні мої речі. Мене це сильно дратувало, але я трималася до останнього. Я не хотіла влаштовувати “бурі”. Я знала, що Павло дуже близький зі своєю сестрою і буде сумувати, якщо ми посваримося.

Тож я вдала, що її цікава поведінка мене не хвилює, і мовчки молилася за день, коли ми нарешті заживемо окремо від цього сімейства.

Три місяці тому мої молитви почув Всевишній. Виявилося, що моя двоюрідна сестра виїхала за кордон на кілька років і хотіла, щоб ми на цей час доглянули її квартиру-студію. Коли вона сказала мені це, я стрибнула їй на шию від радості. Нарешті ми будемо жити як сім’я – окремо…

Та одразу після переїзду я зрозуміла, що Андріана не має наміру залишати нас у спокої.

Якби вона питала, чи можна до нас завітати. Але ж ні. Прийшла без попередження, ніби як в гості. І за звичаєм вона скрізь рилася і всім користувалася. Я довго закривала на це очі, бо сподівалася, що їй нарешті набриднуть ці візити. Але врешті-решт у мене урвався терпець.

Це було два тижні тому. Я повернулася з роботи дуже втомлена. Я планувала нашвидкуруч розігріти дуже пізню вечерю, яку із задоволенням приготувала перед відходом, прийняти ванну і лягти спати.

Але ледве я переступила поріг квартири, як зрозуміла, що Андріана тут. Вона сиділа, розвалившись на дивані й дивилася з Павлом фільм по телевізору.

Вони так веселилися, що навіть не помітили мого приходу. Спустошена, я пішла на кухню. Я хотіла принаймні розігріти собі їжу. Але від обіду не залишилося й чверті запеченого м’яска. Мій чоловік і його молодша сестра все підчистили. Крім того, в раковині була купа брудного посуду. Я трусилася від злості.

Я увірвалася в кімнату і, не роздумуючи, схопила пульт і вимкнула телевізор. Андріана і чоловік здивовано поглянули на мене.

– Щось сталося?, – запитав Павло.

– Нічого особливого! Я просто голодна і дуже втомлена. Я не маю що їсти, тому що холодильник порожній, але я хочу хоча б полежати! І негайно!, –  сказала я і глянула на Андріану.

Я сподівалася, що вона встане і піде. Але вона просто простягнула до мене свою руку.

– Не мудруй і негайно віддай пульт. Хочу додивитися фільм до кінця.

– Тобі треба було сісти перед телевізором у себе вдома, – промовила я крізь зуби, ховаючи пульт за спину.

– Що ти маєш на увазі? – спохмурніла вона.

– Тобі не здається, що твої візити до нас дуже часті?! Ти поводишся ніби ти вдома. І нагадаю, що це квартира моєї двоюрідної сестри. І я тут головна!, – я тупнула ногою.

– Я вважаю, що маю право прийти до брата!, – знітилася Андріяна.

– Так, але тільки якщо ми тебе запросимо. А тепер, до побачення! – Я хочу відпочити, – випалила я, показуючи сестрі чоловіка на двері.

Павло намагався нас заспокоїти, але марно. Ми стрибали одна до одної, як дві левиці, і ніхто не міг нас зупинити. Тож у якийсь момент він утік на кухню, бо, ймовірно, боявся, що його теж зачепить.

Я знаю лише те, що ми обоє вигукували і було сказано багато сильних слів. Зрештою я виштовхала Андріану за двері й заборонила їй переступати поріг нашої квартири. Вона не намагалася повернутися, але все одно вигукувала біля ліфта, що не дозволить так з собою поводитися і що я про це пошкодую.

З того вечора Андріана жодного разу не відвідувала нас. Однак це не означає, що в нашому домі запанував бажаний спокій. Мій чоловік сердиться, бо вважає, що я не красиво повелася з Андріаною.

Насправді він хоче, щоб я запросила Андріану до нас і ми помирилися. Але цього не буде! Можливо, якби Андріана визнала свою помилку і попросила пробачення, я б змирилася.

Але після цієї “бурі” вона налаштована проти мене серйозно. Андріана говорить про мене дивні речі своїй родині та друзям. Вона каже, що я хочу розлучити Павла з його близькими, а особливо з нею, рідною сестрою.

Вона також говорить це моєму чоловікові. Я знаю, що вони зустрічаються в місті або обідають у моєї свекрухи, і вони багато говорять про мене.

Нехай говорять. Павло знає, як все насправді. Так може він нарешті зрозуміє, що я права і перестане на мене сердитися!

Скажіть мені, невже я вчинила щось не так? Невже я повинна була закривати очі на походеньки до нас Андріани?

Джерело