Ми з чоловіком вирішили перебратися з міської квартири до заміського будинку. На час, поки квартиру продамо, а будинок купимо, переїхали до свекрухи.

Євгенія Олександрівна — хороша людина, чого не можна сказати про її дочку Ксюшу. На той момент їй було дев’ятнадцять років, вона ще вчилася.

Сусідству Ксюша не зраділа: на час нашої присутності Євгенія Олександрівна виселила Ксюшу у прохідну кімнату, щоб я, чоловік та дитина, не мозолили всім очі.

Епопея з продажем та покупкою затягнулася майже на рік. Ми поривалися винайняти собі окрему квартиру, але свекруха ображалася:

– У мене вдома є місце для сина, онуки та невістки! Ви мені не заважаєте. Якщо Ксюшу щось не влаштовує, вона завжди може знайти підробіток, та жити окремо.

Поки ми шукали будинок нашої мрії, Ксюша єхидничала:

– Більше будинок купуйте, маму потім до себе заберете, а тут житиму я!

Свекруха була не згодна з дочкою:

– Нікуди я зі своєї квартири не піду!

Будинок купили, новосілля відсвяткували, невелику ділянку віддали Євгенії Олександрівні у користування: ми з чоловіком люди від землі далекі, а вона все мріяла про екологічно чисті овочі.

У дачний сезон весь свій вільний час свекруха проводить у нас на ділянці. Часу мало, тому грядок було лише кілька штук. Ми не проти, донька дуже рада бабусі.

Євгенія Олександрівна приїде, у своїх грядках поколупається, за столом з нами посидить, онучці із завданнями допоможе. Ні проблем від неї, ні клопоту.

Євгенія Олександрівна має ключі не тільки від хвіртки та веранди, де зберігається інвентар, а й від самого будинку.

За весь той час, що ми переїхали, вона скористалася ними один раз, і то, тільки через зливу, що раптово почалася.

Два роки тому Ксюша вийшла заміж, швидко була вже в положенні, і привела свого чоловіка в квартиру Євгенії Олександрівни.

Чим більше ріс живіт, тим частіше Ксюша запитувала:

– Маму коли заберете? Ми ж домовлялися!

Ті жарти про великий будинок, щоб нам було куди свекруху забрати, виявилися зовсім не жартами! Ксюша цілком серйозно вирішила, що у нас залізобетонна домовленість з цього питання!

Вона не чула навіть свою маму, яка прямим текстом повторювала слова восьмирічної давнини:

– Нікуди я зі своєї квартири не піду!

Ксюша подзвонила мені з лікарні, та наполегливо вимагала, щоб ми негайно забрали маму до себе!

– Мені треба визначатися з дитячою, в якій кімнаті дитина буде — у нашій чи маминій! А чого у вас дитини досі немає? Зате в мене вже є, ги-ги?

Через два тижні після виписки Ксюші з лікарні, ми дізналися, що сестра з чоловіком та дитиною, з’їхали до її свекрухи.

Євгенія Олександрівна сказала, не надто вдаючись у подробиці, що вони посварилися на тлі доньчиної зацикленості. Ксюша додумалася зібрати її речі для переїзду!

Євгенія Олександрівна повернулася з роботи, й не зраділа подібній самодіяльності. Сама Ксюша волає, що її вигнали:

– Самі у великому будинку живуть, мати одна в трикімнатній квартирі кайфує, а я повинна жити з чоловіком і дитиною у свекрухи у двокімнатній?

Ксюша спілкується з матір’ю зрідка. Здебільшого дзвонить, скаржиться на життя, на утиски та причіпки свекрухи, пропонує розміняти квартиру, чує відмову та знову пропадає.

– Сидять і чекають з моря погоди, сподіваються, що хтось їм у дзьобі окреме житло принесе! Мене з моєї ж квартири хотіли вигнати, зовсім совісті немає!

– Не бажають відірвати п’яту точку від дивана і заробити на житло – нехай не скаржаться! — безкомпромісно каже Євгенія Олександрівна про родину Ксюші.

У сестри ж інша версія – її жорстоко обдурили! Адже, якби вона знала, що ми не заберемо до себе в дім її маму, як обіцяли, то з дитиною вона почекала б. Всі кругом у сестри винні, бідна вона, нещасна жінка!

Ми з чоловіком і раді його маму до себе запросити, але вона не хоче. Євгенія Олександрівна дуже пишається тим, що після розлучення, з двома дітьми на руках, зуміла заробити на квартиру!

Вона вважає, що всі так можуть! Можуть, але не хочуть! А коли не хочуть, то нехай сидять і не скаржаться! Як вважаєте, свекруха слушно міркує? Чи все-таки має поступитися квартирою?

КІНЕЦЬ.