Ситуація, яка сталася з нами у Ірини, не дає мені спокою, тому хочу попросити поради і почути сторонні думки. Отже, розповім вам коротко свою історію, яка мене неабияк тривожить.

Я мама чудової маленької донечки Софійки. Чоловіка у мене нема, виховую дитину сама. Фінансово ми з донькою ні від кого не залежні незалежні, я досить добре заробляю. Тому ніколи не ходжу до когось в гості з пустими руками.

Кілька днів тому мене запросила в гості моя подруга Іра, ми іноді з нею зустрічаємося на каву-чай з тістечками чи тортиком, посидіти і душевно поговорити.

Цього разу я взяла з собою і Софійку, бо був уже вечір і самою донечку я залишати не хотіла. Тим більше, моя дочка добре знає Іру, вони завжди прекрасно спілкуються.

Я принесла червоненьке, тістечка і сир, моя подруга накрила нам невеликий легкий стіл, бо на вулиці стояла спека. І ми зайшли до Іри в квартиру перекусити.

Через 15 хвилин моя Софійка попросилася в іншу кімнату, посидіти в телефоні, побалакати з подругами. Їсти їй не хотілося, а у Ірини були для мене новини і вона хотіла побути зі мною на одинці.

Софійка пішла в сусідню кімнату, а ми лишилися на кухні. Десь півгодини Софійку не було чути, і я пішла подивитися, чим зайнята дочка. Коли я зайшла до неї, дівчинка дивилася на мене широко розплющеними очима і була помітно схвильована.

Я відразу зрозуміла, що щось не так, але не могла зрозуміти, в чому саме справа, що сталося. Софійка почала пхикати і попросилася додому. Але мені хотілося з’ясувати, що ж трапилося.

Виявилося, дитині якоїсь миті надоїло сидіти в телефоні і вона вирішила оглянути в кімнату. Залізла в шафу до моєї подруги і «випадково» знайшла там коробку з грошима і взяла їх собі – 1000 доларів.

Я сказала дочці, що так не можна робити, а гроші я швидко поклала назад туди, де вони були раніше. Потім ми з донькою швидко зібралися і пішли. Я зла, дитина засмучена.

Наступного дня, коли я вже відсторонилася від ситуації, спробувала все пояснити своїй 8-річній дитині. Сподіваюся, у мене вийшло і вона тепер розуміє різницю між своїм, нашим і чужим.

І наче все добре, але чомусь мені не дає спокою думка: розповісти про цей випадок Ірині, чи промовчати?

Розумієте, якби Софійці було 3 роки, я б не хвилювалася. Але у 8 років її вчинок вже говорить про щось інше.

Я гадаєте. якщо я розповім подрузі про вчинок моєї дочки, на нашу дружбу це не вплине? Чи Іра перестане мені довіряти і запрошувати нас до себе? Але я хоча би буду чесною з подругою. Як би ви вчинили на моєму місці?

Джерело