– То ти ось так просто кажеш мені, Василю, що йдеш від мене? – Ольга не чулася від розпачу і злості. Вона не могла повірити, що чоловік, з яким вона прожила 25 років, ось так просто збирає речі і йде від неї.

Ольга біля Василя завжди почувалася щасливою, він був знаним підприємцем в їхньому містечку, гроші заробити вмів, і дружину, і двох доньок він повністю усім забезпечив, тож їй навіть не доводилося працювати.

Будинок у них був великий, в ньому вони і жили. А кожній доньці чоловік завбачливо купив по квартирі. Дівчата самі собі вибирали житло, і взяли хороші квартири в престижному районі, бо знали, що батько не поскупиться.

Василь любив свою дружину, доньок любив, заради них він багато працював. Рік тому на роботі він відчув, що йому раптово стало зле, і після цього його забрала швидка.

Лікарі порадили чоловікові менше працювати і більше себе берегти, тож запропонували для початку поїхати в санаторій.

Василь знехотя погодився, бо не міг надовго залишати свою роботу, але довелося трохи відпочити, щоб з новими силами приступити до виконання нових проєктів.

Той відпочинок перевернув розмірене життя 50-річного Василя з ніг на голову. Він навіть не думав зраджувати дружині, але там він зустрів жінку, в яку закохався з першого погляду.

Руслана була на 15 років молодшою за нього. Красива така, що словами не описати: довге чорне волосся і голубі як небо величезні очі, які дивилися так пронизливо, що Василю здалося, що заглядають йому в саму душу.

Вони спілкувалися вечорами, дивно, Василь познайомився з Русланою всього кілька днів тому, а йому здавалося, що він знає її усе своє життя.

У Руслани сталося нещастя – вони з чоловіком втратили єдиного синочка, і вона не могла вже як два роки прийти до тями. Тому родичі і відправили її на відпочинок.

Вони обоє повернулися додому, кожен в свою родину, але жити тим життям, яким вони жили, вони більше не могли, бо не переставали думати одне про одного.

Так почався їхній роман. Василь носив кохану на руках, він знову почувався 20-річним юнаком, здатним звернути гори.

Руслана відповідала йому взаємністю. Вперше за два роки вона змогла взяти себе в руки і зрозуміти, що життя продовжується.

З чоловіком Руслана розлучилася, хоча і не була впевнена, що Василь так само зробить, але вона хотіла бути чесною з своїм чоловіком, не хотіла завдавати йому болю своєю зрадою.

Василь довго думав, вагався, перед тим, як зробити непростий вибір, та все ж, таки вирішив піти з сім’ї, про що і оголосив Ользі.

Спочатку Ольга плакала і картала чоловіка, а потім подумала і заспокоїлася. Василь їй залишив будинок, і пообіцяв, що буде допомагати їй фінансово, адже за все своє життя Ольга ніде не працювала, і не уявляє, звідки та копійка береться.

А для них з Русланою Василь збудував ще один дуже затишний будинок. Через рік в їхній родині була радість – Руслана народила двійнят, двох хлопчиків.

– Дівчата, у вас братики народилися, так що їдьте до тата і його привітайте, – сказала Ольга дочкам. Вона була впевнена, що так буде правильно – їхні доньки мають спілкуватися і з батьком, і з його теперішньою дружиною, і з своїми братами по батькові.

Ворожнечею багато не досягнеш, а Ольга розуміла, що донькам ще не раз буде потрібна батькова фінансова допомога, і якщо вони збережуть з ним стосунки, то Василь їм точно ні в чому ніколи не відмовить.

Хтось скаже, що Ольга не має гордості, а хтось назве цю жінку мудрою. Вона не влаштовувала сцен, а спокійно все сприйняла заради того, щоб і у неї, і в її дітей було забезпечене майбутнє.

А як ви вважаєте, Ольга правильно все зробила? І що б ви зробили на її місці?

А Василь? Він правильно вчинив, коли пішов за покликом серця?

Джерело