Справедливості – від слова “нуль”. А я ще й сяка-така для мами і сестри. Ми з чоловіком і трьома дітьми живемо у службовій однокімнатній квартирі, а моя сестра з двома дітьми – у батьківському будинку з мамою. Будинок великий, два поверхи. Є в неї і квартира, але вона не може там жити, бо сама не дає ладу дітям, а з чоловіком розлучилася.

Я завжди піклувалася про Юлю і її дітей, як могла, старалася допомогти і матеріально, і подарунки дітям постійно робила, оскільки Юля зовсім не переймалася тим, що їм іграшки, наприклад, потрібні. Одягає їх зазвичай колишня свекруха і наша мама. Словом, усі їх завжди жаліють та допомагають.

Сестра також часто залишала дітей у нас: хоч і тісно в однушці, але що поробиш, ми ж сім’я. Мама нам завжди казала: «ви – рідні, маєте допомагати одна одній».

А недавно Юля вийшла заміж за чоловіка, старшого за неї на 17 років. Роман цей одразу показав себе гарним господарем працьовитим, привітним. І що ви думаєте – Юля привела чоловіка жити до батьківського дому.

І тепер в будинку моїх батьків не раді моїм дітям, їх там виховують, постійно роблять зауваження, те не можна і те не можна, хоч раніше було можна.

Всі  там живуть за правилами Романа, тато з ним – кращі друзі, бо близькі по віку, а мама поїхала працювати в Київ: два тижні працює, тиждень вдома.

Коли я вирішила все-таки поговорити з сестрою і сказала все, що я про це все думаю, Юля заявила, що її новий чоловік – господар у цьому будинку, а ми своїми відвідуваннями його будинку на два поверхи раз на тиждень обмежуємо його особистий простір.

Мої батьки жодного слова йому всупереч не сказали, сестрі теж. Я почала пояснювати, що нам тісно в однушці, що я з дітьми приходжу до них відпочити у своєму дворі, на просторі. І приходжу завжди сама, без чоловіка навіть.

Але ніхто мене слухати не став, сказали, що я меркантильна і нібито я намагаюся заволодіти домом, і що через мене сестра продасть свою квартиру, в якій, до речі, її новий чоловік почав робити ремонт: розібрав підлогу, половину залив, квартира завалена цементом – і віддасть мені гроші, щоб я взагалі не ходила до них.

До речі, якщо вже про меркантильність, то на квартиру їй збирали всі родичі, і ціна її в чотири рази менша, ніж батьківського будинку. І ще Юлі уже дача заповідана.

Чому так? Як мені надалі будувати стосунки з рідними людьми, які мене залишають за бортом родини?

Джерело