Степан щойно вийшов з поїзда на вокзалі, коли раптом до нього кинулась незнайома дівчина і почала обіймати його.

Він був здивований і не розумів, що відбувається, але тоді дівчина шепнула йому на вухо: “Колишній дивиться на нас, підіграй, швидше”.

Стьопа швидко зрозумів і почав обіймати дівчину у відповідь. Він навіть пішов на сміливість і поцілував її в щоку. “Дякую, ти мене врятував. Я Настя, а ти?”

“Я Степан. Радий познайомитися, Настя.”

“Мені теж приємно, Степане. Ходімо кави поп’ємо?”

“Так давай.” Так вони познайомилися та пішли разом на каву. Вони почали розмовляти та виявили, що у них багато спільного.

Обидва любили подорожувати, захоплювалися мистецтвом та любили читати книги.

Стьопа був зачарований Настею, і здогадувався, що й їй дуже подобається.

“Ти дуже цікава дівчина, Настя. Мені подобається з тобою розмовляти.”

“Мені теж, Стьопа. Ти дуже приємний хлопець.” “Може, побачимось завтра?”

“Так, звичайно. Я буду рада.” Так почалася їхня історія. Вони почали зустрічатися, і невдовзі обоє зрозуміли, що закохані одне в одного.

Настя була здивована, як так сталося, що людина, яка допомогла їй уникнути незручної ситуації з колишнім, стала їй такою дорогою.

Степан теж був щасливий, що доля звела його з Настею.

Вони обидва були вдячні за той день на вокзалі, який змінив їхнє життя назавжди.

КІНЕЦЬ.