Степан все своєю дочкою вихвалявся. І в школі відмінниця і в університет вступила. Ну золота дитина, не те, що наша Галинка. А недавно ми в них в гостях були.

За столом десять хвилин, годину, дві, а за дочку ні пів слова. Прийшлось самому цю тему підіймати, але Степан від відповіді втік під приводом – подати гаряче. А через пару днів зайшла я в магазин “копієчку” і все сама зрозуміла. Так, пишатися тут немає чим!

– Та вашій Галині до моєї Ганусі далеко. Наша он, в університет поступила. Майбутній економіст, – хвалився брат мого чоловіка.

Я ніколи не любила йти до Степана і його дружини. Хоч Ольга його і хороша, але Степан такий, що рот йому не закривався. Ну все в його сім’ї найкраще. Особливо він хвалився Ганусею, бо та і школу на відмінно закінчила і в університет на державне поступила.

В нас діти з різницею в два роки. Наша Галинка старша. В школі сильно вчитися не хотіла. Закінчила училище, вивчилася на повара-кондитера, але завжди манила її “краса”.

Спершу наводила “марафет” мені і подругам, потім і почала заробляти тим, що робить дівчаткам макіяжі. В неї це гарно виходить.

Але для Степана це нічого не означало, бо що там наша Галя, як є його розумниця Гануся.

На кожній забаві він міг годинами розказувати, яка вона розумничка, яке велике майбутнє її чекає і все тому подібне.

Але недавно ми приїхали до них, а тут тишина.

– Як там ваша Гануся? Може, вже десь працює?, – спитала я не витримавши тої дивної з їх боку тишини.

– Все добре! Все, як завжди! Олю, ти ж голубці йдеш подавати? Я з тобою, допоможу на кухні, – сказав Степан і потираючи потилицю вийшов з кімнати.

Їх Ганусі дома не було, ось я поцікавилася її життям.

Так ця тема того вечора не підіймалася. Ми поїхали додому, а за пару днів заходжу я в магазин “копієчка”, що в районному центрі, а там наша Гануся за касовим апаратом стоїть.

Я ж нічого не маю проти, бо кожна робота це важка праця. Просто Степану було соромно признаватися, що дочка, що такий університет закінчила, в такому “дрібненькому” магазині працює.

Я ж дізналася від знайомих, яку там зарплату платять. Виявляється, і приблизно не таку як моя Галинка має роблячи людям макіяж.

Ось вам і різниця. А ще, Степан того і не знає, наша дочка зустрічається з хлопцем з багатої родини. Познайомилась Галинка з ним завдяки своїй роботі.

Гануся ж в тій “копієчці” хіба двірника найде.

Раніше він любив телефонувати, все дочку вихваляти, а тепер чогось мовчить.

І чого б це?

Джерело