– Не варто до них їхати, хіба ти не бачиш, Тарасе, що ти не потрібний своїм родичам? – намагалася відговорити Оксана свого чоловіка від поїздки в село.

Вона аж ніяк не хотіла посварити Тараса з його родичами, швидше навпаки, хотіла вберегти чоловіка від чергового розчарування. Оксана давно помітила, що свекруха більше любить свою доньку, а до сина їй байдуже.

В село до мами Тарас таки поїхав, адже у неї мав бути ювілей. Він купив подарунок, і вирішив, що пора, нарешті, перервати цю дивну мовчанку. Проте, мами вдома він не застав.

На подвір’ї Тараса зустріла Галина, сестра, і холодно відповіла, що мами немає вдома. А потім сказала, що вона немає часу приймати гостей, бо поспішає на роботу.

– Галино, а мама де? – здивовано запитав Тарас.

– Ну ти даєш, в Італії мама наша, – спокійно відповіла сестра.

– Вона поїхала і навіть нічого не сказала мені? – засмутився чоловік.

– А ти сам винен, – гордо відповіла Галина.

Сестра не захотіла навіть нічого йому пояснювати, тому Тарас їхав додому дуже засмучений. Він ніяк не міг зрозуміти, чому його рідня так з ним поводиться, що він зробив не так?

Як мама могла поїхати за кордон, і йому зовсім нічого не сказати? А сестра? Навіть в хату його не пустила. Тепер у них на подвір’ї господарює зять, чоловік Галини, а Тарас там наче чужий.

З рідного дому він пішов 10 років тому, коли вперше одружився. Вдома залишилася мама з сестрою. Галина на той час ще була незаміжня.

Мама вирішила, що донькам залишиться біля неї, тому просила Тараса з розумінням поставитися до того, що їхній будинок належатиме сестрі.

Сина свого вона обіцяла не обділити, казала, що бабусин будинок в свій час дістанеться йому. Дім там невеликий, старенький, але землі навколо нього багато. Якщо Тарас захоче колись це продати, отримає непогані гроші.

Але далі обіцянок справа не дійшла. Галина вийшла заміж, привела чоловіка додому, а той відразу взявся керувати чужим майном. Та й Галина була доволі ласою до грошей, тому не мала наміру ні з ким ділитися, навіть з рідним братом.

До того ж, в очах матері Тарас оступився, і це було навіть дуже на руку Галині, яка лише те й робила, що підкидала дров у вогонь, наговорюючи матері на брата.

Перший шлюб у Тараса був невдалим, з дружиною він розлучився через три роки. Вона постійно йому докоряла, що він прийшов до неї без нічого. В певний час чоловікові це набридло, і він пішов з сім’ї, до того ж, дітей у них не було, так що вдома його нічого не тримало.

Після розлучення в рідну хату Тарас не повернувся, сестра не дозволила. Галина переконала матір, що не варто його додому впускати, мовляв, нехай сам вирішує свої проблеми.

А коли Тарас вирішив вступати в спадщину, то з’ясувалося, що бабусина хата тепер теж належить сестрі. Все оформлено документально, Тарасу нічого не дісталося.

Сестра не стала нічого пояснювати, мати мовчала, відтоді наче чорна кішка пробігла між ними. Тарас зібрався і поїхав на заробітки в Польщу. Там зустрів Оксану, дівчину, яка теж приїхала на заробітки.

Одружилися, почали разом збирати собі на житло. Зараз купили в обласному центрі квартиру, виховують спільну донечку.

З родичами Тарас не спілкувався кілька років. А тут згадав, що у мами на початку червня день народження, до того ж, ювілей, і вирішив поїхати в село – як би там не було, але це його рідна мама.

Проте, з’ясувалося, що мама вже кілька років теж їздить на заробітки в Італію і все зароблене відправляє доньці і зятю.

Про сина і його дитину, свою внучку, вона і не згадувала всі ці роки.

Вдома дружина заспокоювала Тараса, мовляв, нічого такого, мама допомагає доньці, ну і нехай собі щасливо живуть. А вони з Тарасом самі на все зароблять.

Але Тарас так і не зрозумів, що він зробив не так, і справа тут навіть не в грошах. Чому мама і сестра так до нього ставляться? Ну хіба ж можна робити таку різницю між дітьми?

Джерело