Здається, незабаром мій чоловік зможе про себе говорити, що він вже двічі у розлученні. Тому що терпіти той табір, який він кличе родичами, у мене вже немає сил. Сам чоловік як теля, зате дуже діяльна свекруха постійно підливає масла у вогонь наших скандалів.

Загалом вийшло так, що я вийшла заміж за чоловіка, який до мене був вже в шлюбі. Славко з дружиною розлучився за два роки до нашого з ним знайомства, тому на моїй совісті розбитої сім’ї немає.

Там і без мене впоралися. У шлюбі вони із дружиною дітей не нажили, майна теж, тож розійшлися швидко і мирно. Мене такий стан справ влаштовував.

Я ніколи не розглядала як супутника життя чоловіка з дітьми в анамнезі. Свій характер я чудово знаю – я б не вивезла.

Я взагалі від людей дуже швидко втомлююся, тому готова в обмеженому часі контактувати лише зі своїми рідними та близькими. Чоловік був винятком, з ним поряд мені комфортно, тому я за нього заміж і пішла.

Жодних привітів з його минулого життя не очікувалося. А чого б це? З дружиною давно у розлученні, дітей немає, спільних кредитів теж. Які можуть бути загальні справи? О, їх виявилося чимало.

З’ясувалося, що хоч Славко і в розлученні, але його мама, та й він сам продовжують підтримувати стосунки зі сватами, та й з колишньою рідко, але зідзвонюються, щоби зі святами один одного привітати.

Вона вже теж одружена, навіть дитина начебто є, тож навряд чи в них все ще палає якась мрія на повернення їхнього шлюбу, але сам факт мене насторожив.

Виявилося, що цілком правильно мені все це спілкування з колишньою родиною не подобалося. Тільки проблеми вилізли не там, де я на них чекала. Тобто, не в почуттях, що спалахнули між колишнім подружжям, а в надто близькому спілкуванні колишніх родичів в цілому.

Жити ми прийшли в мою квартиру, бо свого житла чоловік не мав. Я ж ще до шлюбу стала володаркою двокімнатної. Весілля ми не грали, хоча свекруха була цим дуже незадоволена, зате зробили якийсь ремонт у квартирі. В одній кімнаті хотіли робити дитячу, але поки що вирішили почекати.

Десь через пів року після весілля, чоловік мені сказав, що завтра приїдуть якісь тітка Марина та дядько Павло. Я з ріднею чоловіка мало знайома, відверто кажучи, окрім свекрухи й не знала нікого, тому просто прийняла як належне. Приїдуть то й приїдуть.

Але я думала, що ввечері в гості, а виявилося, що в обід і з речами. І виявилися ці дядько і тітка ніякими не родичами, а колишніми тестем і тещею мого чоловіка. Самі вони жили в області в селі, а до міста приїхали у справах якихось, та по гостях походити.

А жити тиждень вони планували у нас. Ми ж у двокімнатній удвох живемо, а у свекрухи у двокімнатній ще бабуся старенька, у них місця немає. Тому було вирішено все так. Мене тупо поставили перед фактом.

Я від такого розкладу дещо була шокована, бо це якась дивна ситуація. Колишні тесть і теща мого чоловіка, свекруха і свекор, які прийшли до нас у гості, сидять разом за столом у мене у квартирі, чудово проводять час, згадуючи минуле і періодично журячись, що Славко із колишньою дружиною розлучився. Абсурд, скажете ви, і я з вами погоджуся.

Цього вечора я поводилася незрозуміло, чи дуже мудро уникла конфлікту, чи як ганчірка розгубилася, але скандал закочувати не стала, просто пішла спати.

А наступного дня наказала чоловіку зробити так, щоб до мого повернення з роботи у нашій квартирі нікого зайвого не було. Він так здивувався моєму проханню, але виконав його.

Далі події полетіли дуже стрімко, навалилася купа проблем і питань по роботі, і ситуація з раптовими дивними гостями взагалі випала з пам’яті, стало не до того. То були проблеми на роботі, потім з мамою стало погано, потім сама захворіла сильно, загалом одне на одне навалилося. Пів року життя випало з пам’яті.

Зараз я ще приходжу до тями після всього пережитого, нічого не віщувало нових проблем, поки на горизонті не став маячити ювілей свекрухи. Сам по собі захід непоганий, якби вона не мала наміру покликати колишніх сватів. А розмістити їх потрібно було в нас, це ж так зручно!

Я відмовилася одразу й категорично. Чоловіку ж заявила, що чути не бажаю про його колишніх родичів і бачити у своїй оселі тим більше. Мені взагалі незрозуміло, кому на думку могла спасти така дика ідея – до нинішньої невістки намагатися заселити батьків попередньої. Точніше, зрозуміло, кому, але це нічого не змінює.

Мені після моєї умови чоловіку зателефонувала свекруха. Голос був невдоволений, вона почала говорити, що я поводжуся негарно.

– А ви себе гарно поводите? Чому у нашому житті постійно мають спливати колишні родичі чоловіка?

– Ти знала, за кого заміж йшла. Знала, що в нього є минуле, від тебе цього не приховували, – заявила свекруха так, наче це щось пояснювало.

Я сказала, що заміж виходила за чоловіка, а не за весь його табір рідні, що дістався йому у спадок від розлучення. Зрозуміла б, якби у нього була дитина, і чоловік її хотіла іноді приймати на нашій території. Це хоч у якісь логічні рамки влазить, але колишню тещу? Та ви жартувати надумали наді мною!

Свекруха мені передбачила коротке сімейне життя з таким підходом до сім’ї. Та якщо все так і продовжиться, то її пророцтво збудеться. Мені такі привітання з колишньої родини чоловіка не потрібні.

КІНЕЦЬ.