На Тимофія я витратила 10 років. Це ми стільки зустрічалися і 5 з них жили разом. На весілля я спочатку натякала, потім облишила цю ідею.

Мама на мене насідала: «Всі подруги вже розлучилися, а тобі вже 31 і все в дівках». І тут якраз виходить мій суджений з ванни і видає: «Я вирішив, що треба нам одружитися».

У мене аж очі на лоба від несподіванки стрибнули. Влаштувала допит і з’ясувала, чому ж нам терміново знадобилися обручки.

Виявилось, у мого майбутнього чоловіка на роботі змінилося начальство. Як кажуть, нова мітла по-новому мете. Ось і тут почалося.

Добре, він у мене трудоголік, тож вимоги керівництва затримуватись на роботі його не особливо обтяжували, а от при плануванні відпусток у відділі у нього аж волосся на голові заворушилося.

Новий шеф чітко окреслив, що влітку відпочиватимуть лише сімейні. Ситуація поглиблювалася тим, що я в ті роки працювала в школі, а значить моя відпустка випадала суворо на літні місяці.

Звичайно, можна було й у канікули трохи вирватися, але в нас директор любила, коли вчителі завжди під рукою. Та й складно буде після тижня на курорті одразу ж вливатись у робочі будні. Як кажуть, після насиченої відпустки потрібна ще одна відпустка.

Ось мій Тимофій і злякався. Каже: «Здається, настав час розписуватися. Цього року у графіку відпусток уже навряд чи хтось посунеться, зате наступного вже точно влітку разом кудись махнемо, на море чи в Карпати».

І тут мене понесло:

– А нічого, що я сто разів казала, що ми серед одружених друзів як білі ворони, що матінка моя мене проїла скиглями про весілля? Нормально тобі було, коли твої приятелі жартували, що я тимчасовий варіант, поки ти собі дружину зі своєю житлоплощею підшукуєш, щоб на оренду більше не витрачатися?

Я наче жінка не конфліктна і терпляча, але тут реально накипіло. Ось усе за раз і висловила.

Подивіться лише, його проблеми на роботі – це привід розписатися, а мої почуття йому, виходить, спочатку були по барабану. І якщо ще кілька років тому я не уявляла, що відмовлю коханому чоловіку у відповідь на його пропозицію руки, то зараз я сказала впевнене «ні».

Все тому, що все цінно, коли вчасно, а я вже реально перегоріла і перехотіла заміж за цю людину.

Тимофій, звичайно, зрозумів, що зачепив мене, але чомусь переконав себе, що це через те, що пропозиція прозвучала недостатньо урочисто – без романтики та іншої мішури.

І тоді він вирішив помиритися і наважився другу спробу, але зробив це дуже нестандартним чином.

Тепер уявіть: я сплю, Тимофій за графіком на роботі у нічну зміну. О 6:30 ранку підстрибую від дзвінка у двері. Плетуся дивитися в вічко, думаю: «Зараз комусь буде непереливки».

Бачу, що за дверима стоїть мій чоловік із букетом червоних троянд. А за його плечем якась білявка маячить. Відкриваю. І тут з’ясується, що для підтвердження серйозності своїх намірів він привів фотографа.

Мовляв, зараз ще візажист підійде, мені зроблять гарний макіяж, підберуть сукню і разом з цим віником із троянд ми підемо спільну фотосесію у парку робити. Там якраз світанок зустрінемо, а зроблені фото стануть першими в нашому сімейному альбомі.

Не знаю, які стосунки були у нього з цією дівчиною і як він домовився привести її до мене о 6-й ранку. Чесно кажучи, досі не хочу знати.

А тоді я просто розвернула на 180 градусів усю трійцю: нареченого, фотографа і той запаморочливо дорогий букет. Потім пішла досипати.

Ближче до обіду це Тимофій несміливо постукав у двері, спробував вибачитись і ще раз заговорив про одруження. Але в мене ніби очі розкрилися. Я зрозуміла, що мені пудрили голову буквально з останнього курсу універу, коли ми познайомилися.

Йому потрібна була зручна жінка під боком: такий гібрид хатньої робітниці, кухаря і безкоштовного психолога. Та й квартиру разом винаймати дешевше було. І заміж мене покликали не від великого кохання, а лише тому, що так теж буде зручніше. Йому – не мені.

Словом, ця історія з відпусткою стала для мене останньою краплею, і я вирішила розійтися з Тимофієм. Раніше думала, що дуже засмучуся, але ні, на душі якось одразу полегшало. Ніби останні роки я тягла на собі величезний камінь, а тепер щасливо скинула його.

Місяця через два мій колишній зателефонував мені і поскаржився, що їсть в основному макарони та й орендну плату за зняту ним самостійно однушку насилу витягає. Просив дати майстер-клас з планування бюджету.

Я посміялася і сказала, що всі консультації тепер лише платні. Більше ми не зустрічалися. Хоча мама мені каже, що я втратила останній шанс, що треба було берегти такі багаторічні стосунки і виходити заміж, коли покликали.

Джерело