— Сьогодні нічого немає? – запитала Олена, вийшовши з машини і не привітавшись із сестрою.

— Ні, – знизала у відповідь плечима Віталіна.

– Не кожного ж дня моя річ стає мені великою чи маленькою.

Олена похмуро подивилася на сестру, незадоволена тим, що та приїхала з порожніми руками.

Двадцятишестирічна жінка була одружена близько п’яти років і встигла обзавестись трьома дітьми, причому на кожному сімейному заході говорила про те, що хоче ще парочку.

— Куди вам стільки?! – обурено сплескував руками батько дівчат.

– Цих спочатку прогодуй…

Олена презирливо витріщалася на Олексія Петровича й ображено надувала губи.

— Навіщо я тоді сюди приїхала? – прошипіла обурено сестра.

– Відволікла мене від справ…

Віталіна відчула себе винуватою і зніяковіло промовила:

— Я думала, ми каву з тобою поп’ємо.

— Це я могла й удома зробити, – пирхнула Олена і попрямувала до своєї машини, відкрито показавши, що їй не особливо хочеться контактувати з рідною сестрою.

Віталіна хотіла зупинити її гучним окриком, але в останній момент передумала.

Сестер мало що пов’язувало. Вони рідко бачилися і в основному тільки у справах. За останні два тижні дівчата бачилися трохи більше, ніж зазвичай. Уся справа була в тому, що Віталіна стала розбирати свою шафу і виявила, що деякі речі стали їй або маленькі, або великі.

Момент прибирання захопила Ольга Василівна, яка навідалася в гості до дочки.

— Чого це в тебе одяг на підлозі валяється?! – сплеснула руками мати.

Дівчина коротко пояснила їй, навіщо це все робить.

— Ой, а куди ти його подінеш? – заохала Ольга Василівна. – Викинеш? Воно ж казна-скільки грошей коштує!

— Я ще не вирішила, – промовила у відповідь Віталіна.

Однак мати вже намотала собі на вус цю інформацію, про що вирішила повідомити другій доньці. За півгодини після того, як жінка пішла, Віталіні зателефонувала Олена.

—- Мама сказала, що ти не знаєш, куди подіти зайві речі? – поцікавилася сестра.

— Поки ще не думала, – здивовано відповіла Віталіна.

— Ну, слухай, я можу підкинути тобі один варіант, – проговорила Олена. – Можна виставити їх в інтернет. Дивись, хто-небудь і купить.

— Поки зовсім немає на це часу, – парирувала у відповідь сестра.

На її превеликий подив, Олена несподівано сама запропонувала допомогу.

— Давай я цим займуся? Я все одно в декреті з дітьми сиджу, – люб’язно запропонувала сестра. – Привези мені речі, я сфотографую, викладу і продам їх.

— Ой, я буду взагалі вдячна тобі, – сказала, зрадівши, Віталіна.

— Тільки є одне «але», – діловито проговорила Олена. – Я хочу отримати свій відсоток із продажу. Точніше, тридцять.

— Добре, – погодилася здивована сестра.

Віталіна привезла їй непотрібні речі і стала чекати, поки Олена їх продасть. Однак зайнявшись роботою, вже через два дні вона забула про угоду з рідною сестрою. Про неї Віталіна згадала тільки через тиждень. Вона зателефонувала сестрі і запитала, як йдуть справи з продажем речей.

— Поки ніхто нічого не купив, – із сумом відповіла Олена. – Як куплять, я тобі зателефоную.

Сестра набрала її номер через кілька днів і поцікавилася, чи немає у неї ще речей на продаж.

— Минулі я ще не продала, – вирішила уточнити Олена. – Але думаю, може на інші буде попит.

— Подивлюся що-небудь, – пообіцяла сестрі Віталіна.

Через кілька днів вона привезла їй ще кілька речей на реалізацію. Однак на них чекала та сама доля. Сестра щоразу говорила, що не може продати її одяг.

— Може в тебе є якесь взуття? – поцікавилася Олена. – Взуття твого розміру запитували.

Віталіна пообіцяла сестрі подивитися і навіть знайшла пару непотрібних їй кросівок. Після цього сестра зовсім зникла. Вона перестала відповідати на дзвінки та повідомлення Віталіни. Дівчина навіть кілька разів їздила до неї додому, але ніхто не відчинив двері. Не витримавши невизначеності, Віталіна зателефонувала матері.

— Мамо, не можу додзвонитися до Олени. Із нею все добре? – запитала стривожена дівчина.

— Так, тільки вчора розмовляла з нею, – відповіла жінка.

Після цих слів Віталіна остаточно зрозуміла, що сестра просто не хоче з нею ділитися виручкою з продажу. Мабуть, Олена щиро сподівалася на те, що вони ще не скоро побачаться. Однак вона зовсім забула про те, що через два місяці Ользі Василівні виповнювалося п’ятдесят років.

З цієї нагоди жінка організувала свято, на яке не піти Олена просто не могла.

Зібравши своїх дітей і чоловіка, жінка приїхала до матері на день народження. Рідну сестру вона помітила одразу ж, тому сім’я сіла якомога далі, ніж сиділа Віталіна. Дівчина теж запримітила сестру, яка навіть не дивилася в її бік. Олена робила вигляд, ніби не помічає присутності Віталіни. Дівчина не могла не помітити цього, тому, остаточно осмілившись, сама підійшла до Олени.

У цей момент сестра сиділа зі старшою донькою за столом і розмовляла з двоюрідною тіткою.

— Нам потрібно поговорити, – сухо промовила Віталіна.

Олена зробила вигляд, що не чує її, і продовжувала розмовляти з родичкою.

— Мамо, тебе тітка Віталіна кличе, – донька Олени постукала її долонькою по спині.

Жінці довелося відреагувати на поведінку Ярослави і знехотя повернутися.

— Що? – Олена запитально подивилася на сестру.

— Не можу ніяк до тебе додзвонитися…

— Телефон поміняй, – промовила жінка і знову відвернулася.

Однак цього разу Віталіна сама вирішила звернути на себе увагу. Вона зачепила її за плече і голосно промовила:

— Ти продала мої речі?

— Ні, якби продала, зателефонувала б, – незворушно відповіла Олена.

— Мамо, ти чого?! – сплеснула руками Ярослава. – Ти ж продала речі тітки Віталіни і на них купила мені телефон! Забула чи що зовсім? – діловито додала дівчинка.

Віталіна побіліла від злості, почувши про те, що Олена бреше.

— Замовкни! – рявкнула на доньку розсерджена мати. – Язик без кісток. Я нічого не продала, вона плутає, – додала жінка, звернувшись до сестри.

— Тоді я сама продам. Коли я можу приїхати за своїми речами?

— Завтра, о восьмій вечора, – відповіла сестрі Олена.

Більше на ювілеї сестри між собою не спілкувалися. Наступного дня Віталіна зателефонувала Олені, але та не взяла слухавку. Тоді вона надіслала їй повідомлення і нагадала, що заїде о восьмій годині. Однак відповіді на своє послання не отримала. Незважаючи на це, вона все одно приїхала до сестри о призначеній годині.

Двері виявилися замкненими, а сусідка сказала, що сім’я ще дві години тому кудись поїхала. На подив, Олена сама передзвонила через три години і заявила, що найближчі п’ять днів їй буде ніколи.

Віталіна зателефонувала сестрі через визначений термін, але жінка постійно відкладала і відкладала зустріч. Зрештою дівчина не витримала і перестала їй дзвонити, попрощавшись із речами.

Для себе Віталіна вирішила, що більше ні за що на світі за жодних обставин не зв’яжеться з сестрою.

Як вам ситуація? Не зрозуміло чому сестра так себе поводить…

КІНЕЦЬ.