Ти уявляєш, Павле, твоя дочка до свекрухи звертається на “ти”, як до подружки. “Марино, як тобі ось цей салат? Я його за новим рецептом готувала”. “Може, завтра по магазинах пробіжимось? У Василя вихідний, а йому треба гардероб оновити. В тебе такий гарний смак. Підкажеш, де краще і що купувати”. Я сиділа за столом і не могла зрозуміти, що в тій компанії роблю я. Я тут явно зайва. – Мамо, а ви з татом чим вечорами займаєтесь? Ви ж шкарпетки в’язати не вмієте, – засміявшись сказала мені дочка
Я прийшла від дочки додому сама не своя.
– Ти уявляєш, Павле, твоя дочка до свекрухи звертається на “ти”, як до подружки. “Марино, як тобі ось цей салат? Я його за новим рецептом готувала”. “Може, завтра по магазинах пробіжимось? У Василя вихідний, а йому треба гардероб оновити. В тебе такий гарний смак. Підкажеш, де краще і що купувати”.
Я сиділа за столом і не могла зрозуміти, що в тій компанії роблю я. Я тут явно зайва.
– Мамо, а ви з татом чим вечорами займаєтесь? Ви ж шкарпетки в’язати не вмієте, – засміявшись сказала мені дочка.
До чого це було сказано…
Мені від її розкутості стало не по собі.
В нас з Петром дві дочки. Виховали ми їх гарно. Обидві мають вищі освіти і гарну роботу. В цьому всьому наша з чоловіком заслуга, бо багато часу їм приділяли.
Якось в нас так з давна заведено, що діти звертаються до бабусь, дідусів і до батьків на “ви”.
Як не крути, а це повага, бо ми старші. Я вважаю, що це правильно.
І все з тим було добре, поки наша Орися не вийшла заміж.
Моїй свасі наступного року буде сорок. Вона рано привела на світ сина, нашого зятя. З чоловіком вони довго не прожили разом. На даний час сваха “в активному пошуку”.
Так, вона молода, красива і сучасна.
В нас Орися друга дитина, тому різниця між мною і свахою є чималенька.
Ми рідко бачимося всі разом. А в неділю дочка задзвонила, щоб ми з батьком прийшли в гості.
Планували одне, але чоловік занедужав і прийшлось мені одній дітей провідати.
Коли я прийшла на кухні вже сиділа моя сваха.
Я привіталася, вона ввічливо відповіла. І все б нічого, але мене здивувало те, що моя Орися з нею, як з подружкою і на “ти”.
– Мамо, не хвилюйся, Марина сама так попросила її називати. Ну яка вона мама, чи Марина Ігорівна? Ми з нею на одній хвилі, тому ми й “тикаємо”.
Якось так стало не по собі. То виходить, що свекруха для Орисі стала ближчою за рідну матір.
Та якби не ми з батьком, то не знати ким би вона була. Ми її і сестру в люди вивели.
Якось дуже через це неприємно.
А як би ви реагували на ці “тикання” дочки?
І взагалі, як діти до вас звертаються на “ви” чи на “ти”?
Скоро вже й онуки підуть і я не знаю, як мені з тим і з ними бути…