Я не завжди встигаю готувати. І ми іноді купуємо в добре знайомому кафе їжу на винос, у зручних прозорих коробочках: лагман, плов. Усе свіже, відмінної якості. Проста хороша їжа. І завжди смачна.

Їжа – це енергія.

А одного разу ми купили їжу і всю викинули. Не те що несмачно; огидно. Хоча причепитися ні до чого: все свіже. Та сама локшина і той самий рис. І м’яса достатньо, не пожаліли. Але несмачно до того, що неможливо їсти. Як пінопласт. Хоча є і сіль, і спеції…

Це було дивно. І потім ми заїхали купити пару гарячих коржів. Офіціант у віконечку запитав: чому ми не беремо обід? Довелося сказати, що чомусь було дуже несмачно. І довго зберігався неприємний присмак у роті.

Офіціант зітхнув і зізнався, що багато хто поскаржився – несмачно.

Ні, кухар не змінився. Усе той самий працює. Хоча й горює сильно – у нього батька не стало, якого він дуже любив. Переживає, плаче, але працює. Сім’ї жити треба, чи не так?

Так. Але в стані гострого горя людина передає свою енергетику продуктам. Змінюються їхні органолептичні властивості, змінюється смак, – експерименти показали, що зв’язок є.

Адже недарма, за давнім повір’ям, при відьмі скисало свіже молоко і опара не піднімалася. А відьмами вважали часто людей, які хворіли психічно або вирізнялися крайньою злісністю і заздрісністю. Або хворіли на важку депресію, – її вважали “порчею”.

І продукти псувалися від “порчі”. Так вважалося.

Тому їжа може стати несмачною навіть у досвідченої кухарки. А якщо нас пригощає зла людина, можна навіть отруїтися – енергетична нервова система відреагує на таке “частування”.

Та й брати їжу у хворих, нещасних чи бідних теж заборонялося зазвичай – разом із їжею можна взяти й чужий негатив. Особливо, якщо ви знаєте людину або очевидно спостерігаєте ознаки хвороби чи злиднів. Або злоби…

Їжа – це енергія. Калорії,  але не тільки калорії. Це і більш тонка “емоційна енергія”, як зараз це називають деякі вчені. Тому будьте уважні до того, що ви їсте і хто це приготував, якщо ви – людина з високою чутливістю.

КІНЕЦЬ.