– То Юрко заслужив, щоб його діти вигрітися в ту Італію на місяць забрали, а ми з тобою не вартуємо, – вкотре почав бурмотіти собі під ніс чоловік, коли побачив старшого брата в Італії біля басейну.

Але наші діти нас не хочуть в себе бачити, бо хоч і працюють в тій Італії майже двадцять років, та до такого не доробилися, як діти Юри і Марисі.

Мій чоловік ніяк не може заспокоїтися, але я його розумію.

В мого чоловіка є рідний брат. Живемо ми всі в одному селі багато років. Ми вже давно пенсіонери, але якщо ми ще тримаємо хоч і невеличке, але господарство, то Юра з Марисею живуть, як пани вже багато років.

Але в них інша ситуація. І наші дві дочки і діти Юри і Марисі одночасно виїхали на заробітки в Італію. Там, на чужині, повиростали наші внуки. В нас вже навіть правнук є.

Але Юри діти там повідкривали свої бізнеси. Працюють вони на себе, часто батьків провідують і допомагають їм фінансово. Наші ж дочки працюють там “на пана”. Одна дочка зуміла собі там житло придбати, а друга досі винаймає.

Кожного року, а то і два рази на рік Юра з дружиною їдуть до дітей на місяць. Там в тої Віри є будинок гарний з басейном. В наших же приблизно такого нема. Я навіть з України онукам пересилаю солодощі, бо вони кажуть, що там такої смакоти немає.

Ми жодного разу з чоловіком в тій Італії не були. Діти нас не кличуть, бо самі жити не мають де.

А ось Юрко з Марисею недавно знову поїхали.

Там Юру його дочка знімала на відео як він в басейні купається.

Мій чоловік це побачив і почав жалітися.

– Ну а чому наші нас до себе не запрошують? В Юри діти в ту Італію поїхали разом з нашими.

Але я не можу поставити перед фактом дітей, що ми їдемо до них в гості.

Якщо вони зможуть, то самі запропонують. Значить ще не час.

Але як це пояснити чоловіку? Він заздрить рідному брату, і я з тим нічого вдіяти не можу…

Джерело