– Мамо, а ви не хочете з татом ще попрацювати? Я розумію, що вам подобається за наш рахунок снідати канапками з червоною робкою і мами завжди хороші мясо і інші якісні продукти в холодильнику, але ми вже не тягнемо вас! У нас діти, свої потреби.

Та мама мене чути не хоче. Заміж я вийшла рано, у 18 років, а у 19 народила першу доньку. Мій чоловік не з нашого міста, свого житла в нього немає, от і почали жити з моїми батьками.

У моїх батьків в ті часи була двокімнатна квартира, в якій ми всі і мешкали, а ще була однокімнатна квартира, там жила моя бабуся, потім вона переїхала до сина.

Моїй доньці тоді було 5 місяців, коли я вирішила поговорити з батьками, щоб вони дозволили нам переїхати в бабусину квартиру, але моя мама відмовила. Вона сказала, що вони вирішили продати обидві квартири і купити 3-х кімнатну квартиру і дачу.

Почали мене вмовляти погодитися, мовляв, з мамою легше жити, мама завжди допоможе і так далі. З огляду на свій вік чи свою наївність, звичайно, я погодилася. Навіть чоловіка вмовила, хоч Рома наполягав на переїзді навіть у орендовану квартиру.

Коли закрутився весь процес із обміном квартир, мою маму скоротили на роботі. Працював лише батько та чоловік. Грошей вистачало. Потім ми усі переїхали до нової квартири, радощів було багато.

У кожного своя кімната: у нас із чоловіком у батьків і у доньки. Ремонт новенький. Так минуло ще шість місяців. Коли все це вгамувалося, стало зрозуміло, що мама моя не збирається влаштовуватися на роботу.

Вона сказала, що сидітиме з донькою, а я щоб йшла працювати. Я й погодилась. Вступила в університет на заочне відділення і пішла працювати. Мама вдома із донькою сиділа.

Треба сказати, що садочок нам дали пізно, коли доньці було 5 років. Весь цей час вона сиділа вдома з бабусею. Я мамі за це дуже вдячна. Через свою роботу і роботу чоловіка, ми додому практично приходили тільки ночувати.

Роман мені дорікав, що не я сиджу з дитиною, він увесь час мені казав, що зможе і мене, і дочку утримувати. Я наче і погоджувалася, але моя мама наполегливо говорила, що я маю працювати.

Треба сказати, що всю свою зарплату я віддавала їй, бо вона говорила, що доньці потрібне те або те. Хоча ми у вихідні їздили в магазин, закуповувалися продуктами і купували все потрібне доньці.

Все б нічого, але потім я випадково почула розмову моєї мами і її подруг. Мама розповідала, як вона забезпечує мою доньку, все їй купує, одягає, годує всю сім’ю.

На це її подруги вигукували, а що, мовляв, молоді, вони ж працюють, зовсім не забезпечують свою дитину? Моя мама сказала, що ми мало заробляємо і не можемо нічого. До речі, у нас з чоловіком зарплати хороші. Ми повністю оплачували всі витрати і комунальні.

Я промовчала, щоб не було конфлікту, не стала доводити, що це неправда. Я не конфліктна людина. Коли доньці дали садок, а я закінчила навчання, вся історія повторилася, тільки мама додавала, що саме вони з татом сплатили моє навчання.

Хоча все навчання мені оплачував чоловік. Я знову промовчала.

Зараз моїй старшій доньці 10 років, а рік тому у нас народився синочок. Я у декреті. Моя мама не працює. Забула згадати, що вона не пенсіонерка, їй лише 53 роки. Тато зараз теж не працює, йому 54 і теж не пенсіонер. І виходить, що працює тільки мій чоловік.

Мама мене все на роботу жене, але чоловік не дозволяє мені. Каже вдома з дітьми сиди.

Найприкріше, що моя мама і працювати не хоче, і з дітьми допомагати бажання не виявляє, проте всім своїм подругами розповідає, як вона нас усіх забезпечує і все робить вдома Мабуть, я просто лежу цілими днями.

Моя бабуся постійно мамі каже: «Іди, працюй». Але у мами одразу одразу все болить і все з роботою ніяк. Романа мого почали з татом докоряти, що мало заробляє. Але вибачте, він все сам тягне.

Роман мені пропонує або з’їхати на орендовану квартиру або іпотеку взяти, щоб переїхати від батьків. Я весною хочу, але як я можу залишити своїх батьків, які не працюють, вони ж мене виростили?

Ось і виходить замкнене коло якесь. Разом жити з батьками сил немає, і залишити їх без грошей теж не можу. І навіть не знаю, що робити. Конфлікти постійні. Що порадите?

Джерело