А ви самі просто винні у цьому! Так відповів відразу по телефону мені мій майже колишній зять, чоловік моєї любої донечки, – скаржиться своїм колегам по роботі Олена, – І головне, що вже пізно дуже і нічого назад не повернеш тепер. Розписок ж ми не брали у нього абсолютно ніяких, нотаріально позику не оформляли. І взагалі, ми ж давали гроші в борг чоловікові своєї власної дочки. Хто ж знав, що у нього тоді було на думці.

– А Даринка твоя що тепер тобі говорить? Не буває ж, щоб чоловік з сім’ї пішов просто так, без причини важливої!

– Так в тому і вся справа якраз, – зітхає Олена – що Даринка мовчала, ні в чому не зізнавалася, як не запитаєш, а у неї все добре, не хвилюйтеся за мене, будьте спокійні.

У Олени і її чоловіка дві дочки. Даринка – старша з сестер, їй зараз 31 рік. Є ще молодша донечка у подружжя Ольга, яка тільки в цьому році закінчує навчання в інституті.

Батьки, свого часу, про дочок подбали добре, квартира однієї з бабусь дісталася Дарині, а для Ольги батьки купили ще одну.

Їм це все далося непросто, правда, довелося брати кредит, який вже виплатити планують цього літа.

– Заміж за Остапа Дарина вийшла 4 роки тому, – розповідає Олена, – зять мені не дуже сподобався ще з самого першого знайомства, такий він якийсь. Чоловік взагалі вважав його не дуже хорошою людиною, він казав, що бачить його наскрізь. Але не нам з ним жити, тоді подумали ми і дочці щось говорити не стали. Та й як їй щось пояснювати, як доносити свою думку? Доросла ж вже Дарина наша тоді була, щиро покохала цього Остапа.

Після весілля Дарина з чоловіком стали жити в квартирі дружини. Квартира Дарини від дому батьків досить далеко знаходиться, молоді приїжджали в гості до батька і матері дружини, іноді приїжджали до них і батьки, але основне спілкування зі старшою дочкою проходило по телефону, адже бачилися усі разом вони не часто, на жаль.

– І ніколи моя Дарина не скаржилася мені з батьком на свого чоловіка, – розводить руками з смутком в очах Олена, – ні слова. Все добре. Коли онук народився, Остап мало не на руках доньку нашу носив. Та й до самого останнього дня то слово добре скаже, то за руку тримає.

Так було й за два тижні до того моменту, коли Остап позичив у батьків своєї дружини великі гроші.

Тоді якраз Дарина з чоловіком і сином були в гостях у батьків, батько її відзначав ювілей.

– За столом тоді наш зять сидів й все так гарно доглядав за нашою Даринкою, то підкладе їй щось смачненьке на тарілочку, це запропонує якийсь напій, – каже Олена, – подивитися ось так зі сторони, так ідеальна сім’я у них. Ми ще так пораділи за них тоді з батьком.

Тому, серйозне прохання зятя, яке він озвучив тещі ще через тиждень, жінку не особливо насторожило, навпаки, пораділа за власну дочку, ось який чоловік у неї хороший, справжній скарб, а вона так недобре думала про нього завжди з батьком.

– Я, – сказав мені тоді Остап, – нашій Дарині хочу автомобіль подарувати. Я підробляв досить довго, відклав чималу копійку, знайшов таку хорошу машину, яка дуже подобається дружині і ціна дуже гарна. Не вистачає 100 тисяч гривень. Позичте мені, я б за 4, або 5 місяців їх вам обов’язково віддав би. Просто ваша донька вже ж на роботу вийшла, далеко їй їздити кожного дня, я ж поруч працюю, а їй як? Водить вона добре вже давно, ви ж знаєте, про автомобіль мріяла завжди, але декрет, всі справи.

– Тоді ми з чоловіком порадилися, – каже Олена, – кредит свій хотіли виплатити, там останні платежі лише залишилися та молодшій дочці дати на найнеобхідніші меблі. Ольга наша вирішила жити окремо від нас. Гаразд, думаємо, відкладемо переїзд доньки до осені. Ольгу відразу запитали, як, мовляв, не спішить вона від нас їхати. Молодша запевнила, що почекає, якщо потрібно для сім’ї, вона не спішить і докоряти на ображатися не буде.

Гроші мати з батьком зятю урочисто вручили, він за них тестю з тещою дуже гарно подякував, а через тиждень, коли батьки приїхали привітати свою Дарину з днем ​​народження, вони застали в квартирі якийсь незрозумілий гармидер та їх дочка була дуже засмученою.

– Зібрав свої речі Остап напередодні. Власне, зібрав він тільки одяг, ми ж дочку всім забезпечили. Щось від бабусі залишалося. Щось ми купували поступово для них у квартиру.

– Ось це подаруночок, – здивовано сказав батько Дарини, – як так? А автомобіль? А дорогий подарунок? Та взагалі, що відбувається? У вас же все було добре, ти ж ніколи нам нічого не розповідала!

– І тут Дарина розповіла нам, що не все було добре у них, давно у них все йшло до розлучення, просто вона сміття з хати не виносила, нас засмучувати не хотіла, та й взагалі, не лізьте в душу!

– А про гроші що вона сказала?

– Так ніяких грошей Дарина, зрозуміло, не бачила ніколи! І ніякий автомобіль Остап їй купувати не збирався навіть, виходить. Він в столиці житла не має, куди і до кого він пішов не знаю, але думаю, що грошей він у нас взяв лише для себе, на перший час, поки щось знайде і влаштується.

Олена тепер говорить, що сестра сама у всьому винна, адже, якби вона сказала раніше про свої сімейні проблеми, то батьки ніколи б навіть не подумали давати так багато грошей своєму зятеві. А Дарина мовчала, нічого батькам не говорила.

Ольга впевнена, що через сестру тепер ще довго житиме з батьками, адже меблів немає у неї і грошей тепер немає, а батькам ще кредит виплачувати чимось потрібно.

– Забери мої меблі, – сказала Дарина власній сестрі з сумом та розумінням, – бери все, що хочеш в моїй квартирі, мені все одно, вибачте мене, я не хотіла такого. У мене життя псується, а ви про гроші і про те, що Ольга кілька місяців в свою квартиру не в’їде!

– А нам з батьком свою Дарину шкода, щиро кажучи, хоча я і вважаю, що не треба було їй мовчати, – каже Олена, – потрібно було їй нам відразу говорити все, як є, але вже нічого змінити не можна, пізно вже все одно, справді, а мій чоловік і Ольга зайняли таку позицію, що це Дарина сама у всьому і винна і все.

Ми з чоловіком вже добре розуміємо, що колишній зять нам нічого з того боргу не віддасть, але якась маленька надія зберігається.

Можливо, ще можна щось змінити? Що б ви порадили мені?

Джерело