Наш із чоловіком шлюбу спочатку не схвалили ні мої, ні його батьки. Але суттєва різниця в самому підході – мої батьки один раз мені висловили, що я могла б і кращу вибрати пару, і більше цю тему не порушували. А ось свекруха всі дев’ять років несла свою дуже цінну думку, як прапор.

Їй чомусь дуже дратувало, що її син вибрав за дружину “міську фіфочку”. Але мамі чоловіка було б простіше змиритися з цим фактом, якби я була “завидною нареченою”. За мірками свекрухи, за мною мала бути вже квартира і машина, а так я просто “захомутала працьовитого хлопця та на шию йому сіла”.

Нікому на шию я, звичайно, не сідала. Ми з чоловіком обоє працювали, винаймали квартиру і думали, як би викрутитися і накопичити на іпотеку. Думки були, а ось можливостей, на жаль, не було. Але ми не впадали у відчай і потихеньку собі збирали. Життя довге, все встигнемо.

А свекруха відмовлялася розуміти, що ми багато працюємо. Сама вона проживала в селі разом зі своєю старшою донькою та онукою. У них є свій величезний город і корова, молоко та інші продукти, з якої вони продають.

І ось ці великі угіддя ми з чоловіком мали їздити і обробляти у свій єдиний вихідний. Працювали ми реально дуже багато, все задля досягнення мети своєї квартири. Але ці проблеми були виключно наші, свекруха не хвилювали.

Вона постійно казала синові, що треба було дівку брати з посагом, а не як він, на гарненьку мордочку повівся. Те, що я всі ці її розмови чула, свекруху не бентежила абсолютно.

Часто їздити ми все одно не могли Три тижні поспіль поїздили, зрозуміли, що за такого ритму життя квартира нам уже не стане в нагоді, і перестали мучити себе. Чоловік радив мамі віддати частину городу в найм, якщо їй так важко самій керуватися, але свекруха такий крик підняла.

– Буду я тут ще чужих людей терпіти! Ти мій син! Мусиш мені допомагати! І білоручку свою міську привозь, хоч якась від неї користь буде.

Чоловік встав дибки, сказав, що не збирається нікуди їздити, адже ми не ломові коні. Свекруха тоді вкотре зчинила крик – ось, працювати не хочемо, а картоплю, огірки та інші овочі-фрукти потім уплітатимемо за обидві щоки.

Ми з чоловіком не планували нічого звідти брати. Великі запаси нам ніде зберігати, а постійно тягнутися до свекрухи заради відра картоплі та банки солінь безглуздо, дешевше купити виходить.

І тут свекруха знайшла до чого причепитися. Заявила, що я, міська, ними гидую і рахунок грошам не знаю. Загалом, розжарювала обстановку, як могла. Цей її город усі роки шлюбу був каменем спотикання, але інших проблем вистачало.

Періодично свекруха з донькою та онукою приїжджали до нас гостювати. Цієї пори мені хотілося бігти, куди очі дивляться. П’ятеро людей в однокімнатній квартирі – це явно перебір. Одного разу я таки пішла до своїх батьків, то потім місяць із чоловіком скандалили. Йому мама на вуха підсіла, що я їх не поважаю, цураюся, а отже, і чоловіка свого теж не поважаю.

А потім у нас народилася дитина. Слава Богу, це сталося, коли ми вже взяли в іпотеку двійку. Свекруха приїхала допомагати, то хоч в іншій кімнаті жила. Щоправда, це рятувало слабо. Вона лізла зі своїми порадами скрізь, де тільки могла. Звичайно, між нами спалахували сварки, а вона потім скаржилася чоловікові на мене, невдячну. Тоді ми сварилися з чоловіком.

Потім були фінансові труднощі, і особисте непорозуміння. Але все пройшло б набагато спокійніше, якби свекруха не пхала свій ніс у всі справи. Талант у людини – роздмухати з маленької сварки величезний скандал.

Нещодавно ми з чоловіком зрозуміли, що у цих скандалах, чварах, труднощах перегоріло те, що нас колись пов’язало. Кохання вже немає, є роздратування на дрібницях, втому та небажання якось розрулювати наявні конфлікти. Та й разом ми жили за інерцією, заради дитини.

Але ми вирішили, що для всіх буде краще, якщо ми розлучимося. Я зможу будувати своє життя, чоловік своє, дитину виховуватимемо спільно, на ньому ніяк наш розрив не повинен позначитися.

Мої батьки були засмучені, таки сімʼя зруйнувалася, а свекруха мало не танцювала від цієї новини. Відразу ж зателефонувала мені і заявила, що вона завжди знала, не будемо ми з її сином разом, розлучимося. Вашими молитвами, мамо…

Якщо чоловік вирішить ще раз одружитися, я дам його дружині тільки одну пораду – триматися якнайдалі від свекрухи і по можливості взагалі не підпускати її до сім’ї. Хоча, гадаю, він уже й сам багато чого зрозумів.

КІНЕЦЬ.