Я провела роки з чоловіком, якого через обставини не любила.

І ось відчинилося вікно змін – але мої діти чинили опір.

У 57 років я мала двох дорослих дітей, які мали свої сім’ї.

За рік до того помер мій чоловік Василь, з яким я прожила 30 років.

Я вийшла заміж після бурхливого роману з Павлом, який, без мого відома, вже був одружений.

Коли його таємниця розкрилася, я пішла від нього і переїхала, прислухавшись до поради моєї тітки бути з розсудливим та порядним чоловіком.

Отак я й познайомилася з Василем. Ми побудували своє життя і завели дітей, але кохання, звісно, не вистачало.

За рік після відходу чоловіка з’явився несподіваний гість – Павло.

Він розлучився зі своєю дружиною і сподівався відродити наше минуле полум’я.

Він вірив, що треба використовувати той обмежений час, який у нас залишався, і відмовлявся витрачати його даремно.

Його почуття перегукувались з моїми, оскільки я відчувала себе

спійманою у пастку свого шлюбу протягом трьох десятиліть.

Піддавшись нашим почуттям, Павло переїхав до мене, і життя наче набуло сенсу. Але мої діти були дуже засмучені з цього приводу.

Для них це було зрадою, мовляв, так скоро після смерті батька.

Хоча їх обурення завдавало мені болю, я знала, що заслужила на це новонабуте щастя. Зрештою, у свої 57 років я не така вже й стара.

КІНЕЦЬ.