Мама і сестра все ніяк не вгамуються з приводу мого чоловіка. Їх не влаштовує, що він у мене займається побутовими справами вдома, поки шукає роботу.

Вони вважають, що саме “жіночі обов’язки”, які я звалила на чоловіка, і призвели до того, що він зараз має проблеми з роботою.

У чоловіка зараз справді якась чорна смуга. Все не може знайти нормальну роботу. Вже третій рік б’ється, але користі поки замало.

Під час повномасштабного вторгнення фірма в якій він працював закрилася, залишивши всіх співробітників за бортом. Чоловік тоді пів року бігав співбесідами, але в період невизначеності ніхто нічого нормального не пропонував.

Якусь роботу він тоді все-таки знайшов, але це так, не робота, а підробіток для підтримки штанів. Тільки щоб вдома не сидіти та хоч би собі на каву заробляти.

Потім була одна непогана робота, але там також справи пішли на спад і в ході реорганізації чоловік залишився на вулиці. Знову повернувся до підробітку, але там теж стало погано з грошима.

Я чоловіка не пиляла тим, що він ніяк не може влаштуватися. Розуміла, що він не сидить на дивані, а намагається якось вирішити цю проблему.

Але мама і сестра мені по черзі сідали на вуха на тему того, що в мене чоловік дуже давно вже не може визначитися з роботою.

Мовляв, це не річ, що я працюю, годую сім’ю, а чоловік все ніяк не встане на ноги. Навіщо ж мені такий дармоїд? Жени його!

А чоловік у мене не дармоїд. Коли в нього почалися труднощі з роботою і я почала працювати за двох, він узяв на себе всі побутові питання.

Сам здогадався, що тішить. Чоловік сестри, наприклад, навіть у свої проміжки між роботами не обтяжував себе миттям посуду, пранням та приготуванням їжі.

А мій і порядок наведе, і сина до садка відправить-забере, і вечерю приготує без проблем. Тобто я точно знала, що при поверненні додому мені не потрібно нічого робити.

Коли чоловік влаштовувався працювати, ми ділили обов’язки порівну, жодних нарікань не було. Чоловік не випинав груди колесом і не волав, що він взагалі працює і йому ніколи мити посуд.

Але вже пів року чоловік знову без роботи, тому знову весь будинок на ньому. І дитина, і порядок, і харчування та інші побутові дрібниці.

Мама і сестра не можуть не поділитися своєю цінною думкою з цього приводу. Вони вважають, що я привчила чоловіка бути домогосподаркою, тому в нього і з роботою погано.

Стимулу немає працювати, втратив чоловічий інтерес здобувача та мисливця. Це і я сама винна, та й чоловік у мене нікчемний, звичайно.

– У тебе чоловік прибирає та готує, не дивно, що з роботою не складається. Ти ж його на домогосподарку перетворила, – хитає головою мама, а сестра їй підтакує.

Ось де вони такі розумні на мою голову взялися? Мама втретє в розлученні, сестра зі своїм живе, як прислужниця – він нічим не допомагає, тому що всі справи по дому “це бабська робота”.

Мені здається, всі їхні слова із заздрості. Я нормального чоловіка знайшла, а не пана, при якому постійно треба тонути в побуті.

А мамі з сестрою такі чоловіки не траплялися. Вони звикли самі все тягнути й тепер не можуть упокоритися з тим, як я влаштувалася.

Я ж добре влаштувалася. Чоловік не ледар, у будь-якому випадку намагається диван не просиджувати, з грошима особливих проблем немає, моєї зарплати вистачає. Так що скаржитися нема на що, все могло бути набагато гірше.

Слова мами та сестри не зачіпають, але їх нав’язливість дратує. Вже якось без їхньої цінної думки проживу. Чоловіка шкода, він звісно відчуває неприязнь від моїх родичок.

КІНЕЦЬ.