Сумно на душі – свати їдуть. Їй лише 16, а батьки вже заміж видають. Хлопець помітний, багатий, але не лежить до нього серце. »Мамо, я ще гуляти хочу, а не заміж».

Спочатку купили братові Олексі, адже він у школу щодня ходив. Згодом і Крістінці придбали.

Дівчинці все було цікаво, що це брат якісь закорючки малює у зошиті. Також хотіла навчитися грамоти. Батько ж гаркнув: — Жінці дорога від печі та до порога!

Христина ніколи не розуміла, чому до неї таке ставлення. Зітхнула і почала вишивати рушник. Задумала вишити райських птахів із кольоровими квітами на фоні.

Сиділа вдома, та й чекала, коли нарешті сніг зійде, та й можна буде піти з дівчатами гуляти. Ще й за сусідським хлопцем серце кралося.

Давно не бачила вона Степана, який сниться щоночі. Наступного дня вибігла надвір — а там усе в снігу. Крок неможливо зробити. Повернулась у будинок і почала возитися.

Сумно на душі: свати їдуть до хати. Їй лише 16, а батьки вже заміж видають. Хлопець помітний, багатий, але не лежить до нього серце.

— Мамо, я ще гуляти хочу, а не заміж.

— Ти в цьому нічого не розумієш, а колись спасибі скажеш, — сперечалася мати. Батько тільки сопів, шкодуючи меншу дочку, та проти дружини вирішив не йти.

Плакала гірко дівчисько і все у Господа благало допомоги. Сіли вечеряти вареники з горохом, борщ, але Христині нічого не до смаку. Відсувала всі страви. Вирішила вийти надвір.

Вилетіла з порога прямо в сніг — раптом Степа дивиться на неї.

— Чув, що сватають тебе? Чи правда? — спитав приглушено і шапку чогось зняв.

– А що я з цим зроблю? — Вона йому, та в сльози.

– Не люблю я його! І раптом хлопець на руки її.

— Моя будеш! Нікому тебе не віддам! А батьки мої зрозуміють. Та й втекли вдвох. Христина не чинила опір, лише міцніше притискалася до широких грудей. …

Цю історію мені розповіла бабуся. Батьки не злилися на доньку, а Степан (мій дідусь) теж був не з бідної родини, та й дали притулок дівчині. Коли на вулиці завиває, я завжди згадую своїх коханих та цю романтичну історію.

КІНЕЦЬ.