Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному дворику?

Багато таких серед вас, думаю. Але я вас запевняю – це все не потрібно для щастя, це все така тягомотина, що і жити за нею нема часу! І справжнє щастя – це квартира! Я от вам свій досвід розповім, готова вислухати не згодних.

Мені 44 роки, вийшла заміж за Максима я у 21. І почалося! Я і росла в будинку, і всі 20 років шлюбу з чоловіком – по будинках жили. То в батьків, то у моєї бабусі, потім здійснили нашу мрію на свою голову – купили свій будиночок.

І почалося! Тут діти малі, тут ремонти нескінченні, ту грядки ці, огірки-помідори-картопля. Тут робота, садочки-школи. Тут бабусі-дідусі-батьки старіють, допомога наша їм весь час треба – я я білка в колесі, інакше не скажеш.

За собою на слідкувала, на відпочинки не їздили – все економили, все на ремонт. За 7 років зробили в будинку нарешті все ідеально. Ландшафтний дизайн, автополив, плитка з підігрівом.

Думаєте, зажили ми спокійно й красиво??? Відкрию вас секрет: в своєму будинку постійно щось потрібно робити, гроші просто течуть як крізь пальці.

То насосна станція, то вигрібну викачувати, то фільтри міняти, навіть сніг – і той треба з газону прибирати. Постійно якісь гроші вкладали.

Роки так і промчали. Діти виросли. Розлучилися з Максимом. Віддав мені колишній чоловік половину грошей за той будинок, хай живе там з ким хоче щасливо.

Зараз живу у Польщі вже 2 роки, в квартирі в тихому районі Кракова. Чого я раніше так не зробила – оце є дине моє запитання до себе!

Прокинулася, випила кави, попрацювала, поїхала на прогулянку містом, сходила на побачення з коханим чоловіком, повернулась, присвятила час  догляду за собою, йога, ванна. Книжка, розслабляюча музика.

Ну ось же воно, щастя! тепер просто не розумію взагалі, навіщо ті будинки? Я така щаслива в квартирі, а не в будинку! Є час на роботу, відпочинок, на себе і друзів. Живу в гармонії. І всім того бажаю!

Джерело