Навесні було прохолодно, тож я дітям у кімнату купила обігрівач. Старшому синові дванадцять років, він швидко зрозумів, як його вмикати та вимикати. У дитячій кімнаті два ліжка-горища.

Ставила так, щоб розетки були біля столів для підключення комп’ютерів. Телефони та планшети дітей заряджаються через подовжувач, ввімкнений у розетку за шафою. У цей подовжувач і стали під’єднувати обігрівач.

Я у розлученні, живу одна з дітьми. Колишній чоловік зі мною не спілкувався, єдине, що його хвилювало, це куди я витрачала аліменти. Дітьми він практично не цікавився.

Квартира куплена особисто мною в іпотеку. Раніше ми з дітьми жили у гуртожитку. Поки була одружена, проживали у чоловіка.

Після розлучення, знову поїхали до гуртожитку. Потім гуртожиток я продала, взяла іпотеку.

Іноді, дуже рідко, колишній чоловік мені писав. Привіти дітям від діда передавав. Запитував, що я їм купила.

Мені бачилося так: колишній ставив питання про покупки, сидів з калькулятором, чекаючи моєї відповіді, щоб порахувати, скільки грошей з аліментів я витратила на себе, своїх мужиків, свою квартиру, манікюри та косметику.

Обігрівачу ще й двох тижнів не було, як сталося диво! Це справді історична подія – колишній чоловік купив дітям подарунок! Знаєте який? Новий подовжувач!

– Це що? – Запитала я, побачивши пакет з подовжувачем.
– Тато привіз, – відповів син.

– Навіщо?

– Я йому сказав, що наш гріється, коли обігрівач вмикаємо. Він сказав, що це небезпечно, купив та привіз.

– Чому мені не сказали, що гріється?
– Не знаю.

Отже, подовжувач, з цінником – двісті двадцять гривень. Без писанини мені, що я аліменти отримую, могла б купити! Без дзвінків із наїздами! Без особистої зустрічі! Без прохань!

Він просто купив дітям у кімнату подовжувач! Після розлучення діти від нього ні цукерки не бачили, він же аліменти платить, тому все, що куплено дітям на аліменти, це татові покупки!

Значить тато купує їм їжу та цукерки. Щоправда, я не дуже розумію – таки на покупки дітям витрачаються аліменти, чи на моїх мужиків та нігті?

Хотіла колишньому чоловікові написати. Та що написати – була думка приїхати до нього додому з медаллю! Але не стала.

Коли я дітям обігрівач купила, колишній чоловік сказав мені спасибі за те, що його діти не мерзнуть? Ні! Не сказав.

Навіть, якби й наважилася написати, то запізнилася б. Він сам написав. «Купив дітям подовжувач, старий викинь. І ти це, стеж за проводкою». Все! Ні прохання повернути гроші, ні докорів, ні закидів. Я ще більше здивувалася!

У середині серпня розпочала збори дітей до школи. Канцелярію, портфелі, різні обгортки купила ще навесні. Одяг залишили на серпень, бо ростуть швидко. Син татові написав, що поїдемо до школи збиратися.

– Мамо, зараз тато приїде, купить нам форму, – сказав син.
Подовжувач, форма, що далі? На вихідні братиме? Оцінками цікавитись почне? Здоров’ям?

Діти пішли. Повернулися за п’ять годин.
– Ми ще в кіно ходили, – похвалилися діти. – З татом і його тіткою Яною.

Тітка Яна… Ось воно що! Перед бабою хвіст розпушив! А я думала, що порозумнішав. Дзвонити й тиск підіймати перестав, до аліментів не чіпляється, дітям писати частіше почав … Дякую тітці Яні! Низький їй уклін!

Одразу згадала, як він до мене залицявся: дбайливий, попереджувальний був, бабуся в нього тоді хворіла, він мені розповідав, як до неї їздить, допомагає, їсти готує.

Як тільки з’їхалися, одразу змінився. А я дурною була, думала, що моя провина, треба краще старатися і чоловік знову стане дбайливим та милим.

Що більше старалася, то гірше ставало. Вирішила дітьми прив’язати. Розуму ж палата була, вирішила, що дитини нам не вистачає, тому чоловік байдужий, та не задоволений.

Друга дитина у нас з’явилася – щоб напевно! І тільки тоді мій мозок почав прокльовуватися. Як остаточно виріс, так розлучилася.

Удачі тітці Яні, вона їй знадобиться! А дітям, як я розумію, їхній батько у цій виставі відвів роль, як тоді бабусі, для демонстрації турботи! Козлина!

Це він перед Яною може викаблучуватись, а я знаю його, як облупленого! Дітей тільки шкода, вони радіють, що тато на них увагу свою звернув!

А як закінчиться його демонстрація толерантності, що я їм скажу? Мабуть, правду, як ви вважаєте?

КІНЕЦЬ.