Хочу розповісти про те, якими жадібними бувають люди. Я вже давно одружена вдруге, у нас є дитина, своє житло, і в нашому сімейному житті все прекрасно, але свій перший шлюб і свою свекруху я не можу забути досі.

Часто ловлю себе на думці, як добре, що тоді я знайшла в собі сили та повагу до себе, щоб зібрати речі та піти. З моїм першим чоловіком Сергієм ми стали зустрічатися на п’ятому курсі університету.

Я не знаю, чому я привернула його увагу, ми мало спілкувалися в роки навчання, але перед закінченням університету наші дороги зійшлися. Я завжди вважала його звичайним мажором, правду кажучи, так воно і було.

Мені лестила його увага. Я ніколи раніше не думала, що можу зацікавити такого хлопця. З ним було весело проводити час, мабуть, цим він мене й підкупив.

Сергій не жалкував гроші на дорогі подарунки та розваги, які я собі ніколи не могла дозволити. На відміну від нього, я виросла у простій небагатій родині. Після весілля мати Сергія наполягла на тому, щоб ми жили разом із ними.

– У нас величезний будинок, живіть у нас – казала вона. Будинок справді був величезний. Для мене він завжди здавався палацом. Єдине, що стало затьмарювати моє життя там – це постійні причіпки та шпильки свекрухи.

Вона вважала своїм обов’язком підкреслити, що достаток моєї родини набагато нижчий за середній, вже дуже часто вона дорікала мені цим. Найбільше вона любила нагадати про те, що на весілля мої батьки подарували нам лише пʼятдесят тисяч гривень.

Для неї ця сума здавалася жалюгідною для подарунка рідній та єдиній дочці на весілля, хоча моїм батькам навіть довелося взяти кредит, щоб зробити мені такий подарунок. Я ще раз намагалася не сваритися зі свекрухою, але було дуже прикро, що вона так відгукується про мою родину.

У своїй хаті свекруха ясно давала мені зрозуміти, що вона тут єдина господиня. Ще вона любила виставити мене у невигідному світлі. Так, вона якось доручила мені приготувати морепродукти.

А я мало того, що ніколи в житті такі страви не їла і не готувала, то ще й деякі назви взагалі чула вперше. Я шукала рецепти в інтернеті, але все одно зіпсувала страву, оскільки всіх тонкощів приготування не знала.

– Звичайно, сама на такі продукти ніколи в житті не заробиш, то ще й зіпсувала все! – Кричала вона на мене. Щодня вона намагалася якось дорікнути мені тим, що я їм не рівня.

Я скаржилася чоловікові, але він тільки знизував плечима і казав, що я себе накручую. Мало того, на словесних шпильках свекруха не обмежувалася. Вона дорікала мені буквально кожним з’їденим шматком хліба.

– Ти їж набагато більше, ніж сама заробляєш! – Завжди говорила вона замість фрази
“Смачного”.

Точка кипіння настала, коли свекруха змусила мене сплатити всю комуналку за їх величезний будинок.

Справа була влітку. Вони зі свекром поїхали відпочивати на три тижні, мій чоловік теж збирався їхати у відрядження, мені належало залишитися в будинку самій. Мене, чесно кажучи, це не дуже тішило, бо я там почувала себе не у своїй тарілці. Я хотіла в цей час трохи пожити у батьків, але свекруха наполягла, щоб я залишилася і стежила за будинком.

– А хто мої квіти поливатиме? Як же мій сад? Хто годуватиме кота? – заголосила вона.

Свекруха залишила мені купу завдань на час їхнього від’їзду. Просила перепрати всі штори в будинку, поливати газон, доглядати її квіти та ще багато чого.

Я сподівалася, що свекруха хоча б тоді буде ставитися до мене трохи краще, але після приїзду вона вчинила мені скандал, бо, бачите, я в будинку жила майже місяць, а комуналки напалила за чотирьох.

– Платити за це все будеш сама, оскільки нас у будинку на цей момент не було. Це справедливо, – заявила свекруха.

У цей момент у мене просто урвався терпець. Я дістала гроші з гаманця і жбурнула їх свекрусі. Вона витріщила на мене очі та навіть не змогла нічого сказати на це. Я зібрала свої речі та поїхала до батьків.

Чоловікові я подзвонила й поставила його перед фактом.

– Або ми з’їжджаємо на орендовану квартиру, або розлучаємося. Я більше не збираюся це терпіти – випалила я.

Сергій мене вмовляв охолонути та одуматися, але я твердо вирішила, що в лігво свекрухи я більше не повернуся. У результаті ми розлучилися. Гадаю, мати Сергія тоді була на сьомому небі від щастя.

Ще б пак, адже тепер вона зможе підшукати своєму синові більш статусну наречену. Я з’їхала від батьків і почала винаймати квартиру. Спочатку було важко, заробляла я тоді ще зовсім мало, але потім мені запропонували хорошу посаду, і я, нарешті, набула якоїсь фінансової стабільності.

На новій роботі я познайомилася зі своїм чоловіком, зараз у нас все чудово. Ми, звісно, ​​не живемо у розкоші, але нас все влаштовує у нашому житті та грошей на все вистачає.

Нещодавно спільна знайома розповіла мені, що Сергій скоро одружується вчетверте. Мабуть, його мати все ніяк не може знайти йому гідну наречену.

КІНЕЦЬ.