Через приїзд свахи я не мала змоги бути поруч з сином в день його народження. Теж мені, яка всезнаюча знайшлася. Зробила мене якось ліворукою. Та я старша за Марію на п’ять років і трьох дітей виховала. А вона мене тими варениками “тикає”. А про цибулю так взагалі мовчу – прожарка не та і солі я не дала.

Я такого ще не чула, чесне слово.

Так вже вийшло, що діти мене забрали жити до себе в столицю. Я не хотіла і до останнього впиралася, але коли і мою рідну сестру з нашого містечка на сході України забрали, то і я погодилася.

Вже більше року я живу в невістки і сина.

Настя хороша дружина і мама. Вони багато працюють ну а я, щоб не дармувати і приносити хоч якусь користь, готую молодим їсти. Також я приглядаю за онуками, хоча вони вже такі, що і самі за мною приглянути можуть.

Ніхто ніколи не жалівся на мої страви. Ще коли жив чоловік, то все казав, що я найкраща кухарка і господиня світі. В моїх руках все горить. Що є того не приховаєш.

А недавно на день народження мого сина, а йому вже сопок п’ять, кругла дата, з Білої Церкви приїхала до нас на пару днів в Київ моя сваха, мама Оленки.

І так вона влилася на нашій кухні, ніби все життя саме в ній у фартушку і стояла.

– Давайте салати зробимо, бутерброди з рибкою, якихось рулетиків накрутимо, – сказала вона. – Щоб гарно було.

– Та я не проти!, – Сваха за закуски взялась, мені сказала грибну юшку зварити і налиснички посмажити.

Але все їй було щось не так. То я цибулю мало просмажила.

– Так ніхто не смажить, свахо. Ну що це таке? Хіба це грибна юшка? Та це якась підлива, – відпихаючи мене сказала сваха.

То я млинці не так смажу.

– А для чого ви олією сковорідку змащуєте? Вони ж будуть надто жирні!

Ой, ну все, все до чого б я не бралася, все було не так.

А коли вона придумала, бо ще був час, наліпити вареників і в морозилку закинути, то почалось таке, що я втекла до своєї рідної сестри.

– Свахо, та більше начинки давайте! Та це якісь ляпатошки, а не вареники. Та тісто трохи розкатайте на руці, бо буде одне тісто, ще й мало начинки. Так ніхто вареники не ліпить. Йдіть-йдіть, свахо. Я не думала, що ви не вмієте елементарного зробити, – сказала мені сваха.

Я вилетіла з кузні, накинула на себе пальто і пішла поплакати на вулицю, але опинилася у сестри.

На день народження до сина я не прийшла, хоча і син і невістка і навіть сваха мені телефонували. Я не можу з цією жінкою на одній кухні щось роботи.

Вона якась дуже дивна. Добре, що моя невістка не така як її мама, бо то було б щось з чимось.

Я вже боюсь Різдва, бо сваха щось сказала дочці, шо планує в нас святкувати.

Як мені їй пояснити, що не все те, що робить вона, правильно?

Джерело