Чоловік, вже колишній, уявив собі, що він найрозумніший і продуманий. Готував собі “мʼяку соломку” на випадок розлучення, оформляючи майно на маму. Але в результаті всіх перехитрила свекруха, зробивши так, як зручніше їй.

Я заміж виходила з великого кохання, яке відключило мені мозок і затьмарило очі. Тому я довго не бачила, до якої родини потрапила. Там свекруха та її синок один одного варті.

Зрозуміла я це пізно, але дякувати богу, що взагалі зрозуміла. У мене до шлюбу було своє житло, але оформлене воно було на тата – це квартира бабусі.

Я ж там жила і вважала квартиру своєю, батьки мене не перевіряли, умов ніяких не ставили – живи та радій. У чоловіка свого житла не було, він жив із мамою у її квартирі.

Я жити зі свекрухою відмовилася одразу, та й чоловік не наполягав на співмешканні з його мамою. Свекруха, до речі, теж не бажала нас до себе звати. Тож стали жити у моїй квартирі.

Ми з чоловіком працювали, я з радістю займалася домашнім затишком, не залучаючи чоловіка ні до прибирання, ні до приготування. Я ж ідеальна дружина – все сама, все встигну.

Чоловік захоплювався мною з дивана, а мені, дурепі, було це дуже приємно. Через рік почалася розмова про те, що треба розширювати житлоплощу.

Варіант був такий – моя квартира продається, ми беремо кредит. Але тут мої батьки сказали, що квартиру ніхто не продаватиме. Жити ми там можемо скільки завгодно, а про продаж можемо не думати.

Чоловік на моїх батьків образився, і я за ним слідом також. Він за будь-якої зручної ситуації нагадував, що мої батьки нам відмовили. Тоді було вирішено збирати на іпотеку.

Типу, на перший внесок накопичимо, потім купимо квартиру, її здаватимемо, поступово розплачуючись з боргом. Але квартира оформлятиметься не на нас із чоловіком, а на його маму.

– Твої батьки нам нічим не допомагають, ти скоро підеш у декрет, виходить, що основні витрати понесу я. Логічно буде, якщо у разі розлучення квартира дістанеться мені. Тому квартиру буде оформлено на маму, щоб нам потім її не ділити. Ти залишишся при своєму, я при своєму.

Мені тоді ці пояснення видалися дуже логічними та обґрунтованими. Це ж мій чоловік, він мене кохає, він мене не обдурить. З батьками, які могли б мені вправити мозок, я не спілкувалася, я ж образилася.

Тож квартиру оформили на маму чоловіка, а за пів року я насправді була в положенні. Після того як син з’явився на світ я була у стані ейфорії.

Як все чудово – чоловік, дитина, простора квартира, хай і в кредиті. Просто мрія! У декреті я сиділа до року, потім вийшла на роботу, бо хотілося якнайшвидше закрити питання з кредитом.

З дитиною милостиво погодилася сидіти свекруха. Тоді мені здавалося, що це героїчний вчинок, таки постійно сидіти з дитиною це складно, але потім стало зрозуміло, що вона шукала своєї вигоди. Ми платили кредит, а потім у свекрухи зненацька з’явилася машина.

Каже, що назбирала кошти, хоча з чого – незрозуміло. І незрозуміло навіщо, вона не водить і не збиралася. На машині їздив чоловік.

– Мама вирішила зробити такий подарунок. Сама вона не водить, але раптом захоче. Ні, машина оформлена на неї, я так поганяти беру, – пояснив чоловік.

Я на той час почала розплющувати очі від любовної каламуті. Відносини з чоловіком почали стрімко псуватися. Для нього стало неприємним сюрпризом, що я можу мати свою думку і перестала дивитись на нього, як на божество.

Розлучення себе чекати не змусило. Від кредиту там вже залишалися крихти, тож чоловік наважився і сам подав на розлучення.

Синові тоді було вже п’ять років, він нормально ходив у садок. А чоловік зібрав свої речі та гордо пішов, пообіцявши платити аліменти.

Я вже зрозуміла, що мене добре так надурили. Квартира та машина на свекрусі, чоловік нічого немає, з нього взяти нічого. Працює неофіційно, тому аліменти будуть мінімальними.

Було дуже прикро, що я така наївна, але добре, що батьки весь час не давали продати квартиру. Мама мене потім заспокоювала і казала, що нічого страшного не сталося, головне, що всі живі та здорові.

Я теж подумала, що по суті сама винна, треба було слухатись батьків, раз своя голова не працює.

Прикро, звичайно, але я залишилася при своєму, у мене є чудовий син, а решта додасться.

Нещодавно я дізналася, що колишній чоловік судиться зі своєю мамою. Свекруха відмовилася щось переоформлювати на сина, тож у нього нині ні квартири, ні машини.

Кредит доплачувала зі своїх накопичень свекруха, там залишалося на момент розлучення трохи більше ста тисяч. Тому вона вважає себе у праві нікому нічого не віддавати.

Тепер колишній чоловік винаймає квартиру, бо мама в одній живе зі своїм новим залицяльником, другу здає, а на машині тепер їздить її мужик. Її син вважає це все несправедливим і вимагає від мами повернути все через суд.

Я намагаюся не зловтішатися, але у мене не дуже виходить, якщо чесно. Мама попереджає, що колишній може спробувати повернутися і тиснутиме на те, що у нас дитина. Але я на це не куплюсь. Годі з мене й одного разу достатньо.

КІНЕЦЬ.