Мій чоловік надто багато грошей та уваги витрачає на дочку від першого шлюбу. Це б’є по сімейному бюджету, але він це пояснює тим, що таким чином він компенсує дівчинки відсутність батька поруч. Наче наша в сім’ї живе, а там дівчинка тільки з мамою. Хоча наша дитина його бачить рідше, ніж та “бідна сирітка”.

Коли ми одружилися, я знала, що це не перший шлюб у чоловіка, що він у минулих стосунках залишив дочку. Відразу було заявлено, що вона дитині допомагала, допомагає і допомагатиме.

Нічого проти не маю, дитина не винна, що батьки розбіглися. І спершу це насправді не було проблемою.

Пізніше у нас народилася власна дочка, різниця з первістком чоловіка близько чотирьох років, може трохи більше. Я вийшла в декрет, але все одно ми не провалилися у злидні. Чоловік продовжував багато працювати та утримував сімʼю на гідному рівні. Увагу доньці він особливо не приділяв, бо багато часу проводив на роботі, а один вихідний виділяв на поїздку до старшої доньки та своїх батьків.

Я думала, що йому просто нецікаво з немовлям, згодом минеться, адже зі старшою він порається.

Коли старша почала ходити до школи, витрати на неї збільшились. Але я на той час вже теж вийшла на роботу, тому особливо на фінанси нашої сімʼї це не вплинуло. Але з кожним роком запити у дівчинки все зростали та росли.

Я знаю, що вона сама дзвонила батькові та говорила про свої бажання, колишня дружина з нього нічого не вимагала. Докоряти їй, що це вона просто тягла гроші з колишнього чоловіка на себе, а дитина була приводом, не стану, такого не було. Дівчинка сама цілком із цим справлялася.

Кілька разів чоловік з екс-дружиною навіть лаявся. Як я зрозуміла, вона вимагала припинити балувати дитину, а чоловік їй пояснював, що почувається перед дочкою винним, тому дозволяє невеликі послаблення. До нашої спільної доньки це чомусь не стосувалося, хоча, якщо підрахувати, зі старшою він проводив навіть більше часу, ніж із молодшою.

Він обов’язково проводив зі старшою її день народження, один вихідний на тиждень, майже всі свята. Удвох, нашу дочку він на такі зустрічі не брав, вважав, що дівчатка ревнуватимуть одна до одної і тільки зіпсують цілий день. Я не наполягала, але хотіла б, щоб чоловік стільки часу приділяв нашій дочці.

Але ні, у суботу він набігається-настрибається зі старшою, а в неділю відлежується вдома, бо в понеділок на роботу. Це справедливо? Я вважаю, що ні. Але чоловік переконаний, що наша дочка отримує більше спілкування з батьком, аніж старша.

Однак я не думаю, що споглядання батька, який сидить за комп’ютером або лежить перед телевізором, можна назвати спільним проведенням часу.

Зараз старшій дівчинці вже п’ятнадцять років і її запити мене дивують. Я на себе стільки не витрачаю, не кажучи вже про дочку. Туди і телефони, і ноутбуки, і брендові вбрання, і відпочинок – все це влітає у копійчину, яку чоловік без зайвих розмов віддає дочці. А потім ми не можемо з’їздити нормально у відпустку, бо грошей не вистачає.

Після історії з відпусткою я вибухнула. Мені й раніше не дуже подобалося, що чоловік стільки грошей і часу приділяє старшій, а зараз це вже заважає мені нормально жити. Пояснення чоловіка, що там підліток, він намагається, щоб вона не відчувала себе ущемленою, мене тільки дужче розлютили.

Тобто, що відчуває наша дочка, яка мріяла про поїздку, його не хвилює, а як почувається п’ятнадцятирічна дівчина, якій він за рік уже четвертий телефон купує, його хвилює. Я третій рік ходжу з одним телефоном, це можливо.

Чоловік же вважає, що він однаково добрий батько для обох дівчаток. Але я думаю, що мені треба з ним розлучитись і з’їхати, щоб він почав приділяти дочці хоча б половину уваги і витрачати на неї хоча б половину тих коштів, що дістаються старшій. Там усіх умов буде дотримано – дівчинка залишиться без батька, має включитися режим компенсації. Як би смішно не звучало, але я реально обмірковую цей варіант.

КІНЕЦЬ.