Надія та Дмитро виховували четверо дітей. Саме меншій було всього три місяці, коли Дмитро пішов до іншої дівчини, яка була всього старша від його старшої доньки на два роки.

Та чоловік не просто пішов, а забрав із собою все, що вони із дружиною надбали за своє подружнє життя.

Залишив тільки старенький велосипед, на якому менші сини каталися. Надія стояла мовчки і дивилася, як Дмитро все збирав та виносив речі. І коли він уже забирав останній ящик, то вона йому сказала:

” Через шість років в мене буде все і навіть більше, тож якщо схочеш то прийдеш.” Дмитро тоді на слова жінки тільки засміявся.

А невдовзі поїхав до іншої країни зі своєю молодою дівчиною. А Надія вибудувала собі в голові план, вона не витрачала даремно часу на сльози.

Жодного дня вона даремно не витратила. Знайшла роботу, де непогано платили, спочатку грошей вистачало на їжу а пізніше й на купівлю необхідного для дому та утримання дітей. Важко було Надії, не те слово, сил та часу постійно не вистачало. Однак старші діти її дуже підтримували, тож згодом усе налагодилось.

Діти росли хоч і не в багатій але в щасливій сім’ї. Невдовзі старша донька вийшла заміж і Надії стало ще легше. Потім і двоє наступних синів поженилися.

Що сталося з Дмитром Надія не знала. Так і пройшло 6 років, жінка вже забула що колись чоловікові сказала. Але коли прийшов певних час то Дмитро все-таки заявився на поріг до Надії.

Коли жінка його побачила, то навіть відразу не впізнала. Він був одягнутий у старий одяг, який був у плямах, від нього дивно пахло та ще без кількох зубів. Та Надія все одно прийняла його як справжнього гостя, запросила до квартири, напоїла чаєм та подала йому його колись улюблену страву.

У квартирі було все, нові меблі, техніка та килими на підлозі. Дмитро з подивом дивився на це все.
Діти побачивши батька не впізнали, Дмитрові й самому було соромно дивитися їм у очі. Він так і не признався хто він є.

Доївши все та залишивши порожню тарілку Дмитро подякував Надії і пішов до виходу. Ніхто його не проводжав. Ось так у житті буває, хто покидає сім’ю та дітей та залишає їх ні з чим, ніколи в житті не буде мати сам нічого та не буде щасливим.

Ви згідні з цим, шановні читачі?

Джерело