“Чоловік Ольги усе життя гуляє, скільки його пам’ятаю.

Щоразу клянеться, що більше ніколи, вірю йому, але потім все одно вона ловить його на неправді.

Ольга мені розповідає, що вже не знає, що робити, і запитує мою думку:

-Він коли-небудь нагуляється?”
⠀
Я довго думала, а потім відповіла їй:

-Ні, не нагуляється.  Тільки тут не це важливо. Адже що відбувається?

-Ольго, тобі регулярно чоловік на вуха “розвішує макарони”: він це робив, коли ви тільки познайомилися, коли збиралися одружитися і коли вже одружилися.

Ти приміряла весільну сукню, а він знав, що гулятиме від тебе – він і зараз це робить.

Він навіть приховати не зумів, бо не особливо хотів, зате щоразу чим тільки не присягався, що зав’язав: здоров’ям дітей, батьків, твоїм здоров’ям, брав у свідки ікони і всіх святих.

На якийсь час тебе це заспокоює (не може ж він так фальшивити), але з’ясовується, що може.

Тоді ти вирішуєш, що вам потрібно повінчатися в церкві, щоб хоч це його зупинило, і він із радістю підтримує твою ініціативу, але й вінчання не рятує.

Ти в розпачі, і в тебе опускаються руки

Напевно, зараз багато хто гнівно засуджуватиме “гуляку”, який потоптав усе святе, що тільки можна.

Він гуляє, тому що йому так хочеться і він не збирається собі в цьому відмовляти.

Тут є питання до тебе: як так вийшло, що ти віриш після 1001 китайського попередження, втратила будь-яку надію, але продовжуєш чогось чекати?

А ви що б порадили наші підписники?

Джерело