Ольга сиділа на кухні і дивилася у вікно. Однак її думки були зайняті зовсім іншим. Щось останнім часом непокоїло Олю, але вона ніяк не могла зрозуміти що.

Все начебто йшло добре. Вони з Андрієм були разом уже шість років. Шлюб завжди здавався Ользі міцним та надійним. Андрій був добрим чоловіком: дбайливим, уважним. І, звичайно, завжди поряд була мати чоловіка Галина Іванівна.

Із самого початку шлюбу Галина Іванівна пропонувала допомогу, особливо у питаннях фінансів. Андрій довіряв порадам матері. Ольга теж спочатку намагалася сприймати це як турботу, не втручалася у розмови матері та сина про гроші. Дозволяла свекрусі допомагати, як та вважала за потрібне. Але поступово Ольга почала помічати, що ця «допомога» ставала надто нав’язливою.

Ольга намагалася не надавати значення. Андрій не бачив нічого поганого у вчинках матері. Чоловік казав, що мати просто хоче підтримати та полегшити їм життя. Ольга щиро вірила у це, не втручаючись у те, як розподіляються фінанси. Дружина довіряла Андрію та вважала, що він контролює їхній бюджет.

Але останнім часом щось змінилося. Ольга перевірила баланс. Дивно, але гроші зникали надто швидко. Оля вкотре перерахувала цифри, намагаючись знайти логічне пояснення. Можливо, вони просто витрачали більше, ніж зазвичай? Може, якісь несподівані витрати? Але все виглядало підозріло.

Якось, прибираючи у вітальні після сімейної вечері, Ольга випадково натрапила на чеки та якісь документи з банку. Оля повільно підняла один із чеків і подивилася на суму. Це була велика покупка від її імені. Ольга насупилась, перечитуючи все знову і знову, ніби не могла повірити на власні очі. Оля не пам’ятала, щоби робила такі покупки. Але ще більше здивував її почерк на документах – явно не її, а Галини.

Щось усередині Ольги стислося. Просто проігнорувати ситуацію було неможливо. Ольга пройшла до кімнати, де Андрій дивився телевізор. Вона обережно поклала документи на стіл перед чоловіком.

– Що це? – її голос був спокійний, але всередині все кипіло.

Андрій відвів погляд від екрану, глянув на чеки, але його обличчя не виразило подиву. Це на мить збентежило Ольгу.

– А що не так? Це просто покупки, – сказав він, знизуючи плечима.

– “Просто покупки?” – її голос почав тремтіти від напруження. – Це великі витрати, зроблені на мої гроші. Я навіть не знала про це!

Андрій похитав головою, явно не надаючи ситуації особливого значення.

– Це, мабуть, мама. Вона іноді допомагає нам із фінансами, ти ж знаєш, – відповів він.

– Допомагає? – Ольга завмерла, її обличчя поступово наливалося фарбою від гніву. – Це не допомога. Це використання моїх грошей без дозволу!

Ольга підвелася зі свого місця. Їй доводилося стримувати агресію. А Андрій досі намагався заспокоїти дружину. Однак цей прийом на Олі не спрацював.

– Чому твоя мати розпоряджається нашими грошима? – різко спитав Ольга.

– Люба, ну що ти починаєш? Тобі не варто турбуватися. Мама завжди допомагала нам, забула? Я думав, що ти все розумієш, – м’яко промовив Андрій.

Але Ольга втомилася, що на її думку ніхто не зважає.

– Розумію? Я розумію тільки те, що мої заощадження були витрачені на якусь дурницю! Я відкладала ці гроші на наші плани, на щось важливе для нас, а не для твоєї матері!

Андрій підвівся з крісла і підійшов до неї ближче. Він здавався розгубленим, ніби не очікував такої реакції.

– Я не знав, що вона витрачає твої гроші, – зізнався Андрій. – Думав, це все із загальних коштів.

– Загальних коштів? – Ольга не вірила своїм вухам. – Це були мої особисті заощадження, Андрію. І ти знаєш. Ти просто дозволив своїй матері взяти їх, не спитавши мене. Як це взагалі можливе?

Він опустив погляд, явно розуміючи, що справа набуває серйозного обороту.

– Оля, я… Я розберуся з цим. Я поговорю з мамою, обіцяю.

– Цього недостатньо, – тон Ольги був холодним. – Ти не розумієш… Андрію, ти взагалі усвідомлюєш, що сталося? Вона використовує мої гроші, як свої власні, без будь-якого дозволу.

Андрій замовк, мабуть усвідомлюючи, що справа серйозна. Але Ольга вже розуміла: це не просто непорозуміння. Це було порушення її довіри – і до чоловіка, і до його матері. Ольга повільно пройшла по кімнаті. Вона досі намагалася осмислити всю ситуацію. Андрій стежив за кожним рухом дружини.

– Кохана, ти перебільшуєш. Я розберуся з цим, слово честі. Це просто помилка, мама не хотіла тебе образити.

Ольга зупинилася і різко обернулася до нього.

– Перебільшую? Справді думаєш, що я перебільшую? Гроші були витрачені без мого відома!

Ольга розуміла, що далі розмовляти марно. Андрій не розумів, чому Оля злилася. Чоловік лише намагався згладити ситуацію, але не вирішити проблему. Чоловік не бачив, що зрадив довіру Ольги.

– Я більше не хочу це обговорювати, – Ольга похитала головою – Просто виріши питання. Але більше ніхто без мого відома не торкнеться грошей, зрозуміло?

Андрій знову почав щось говорити, але Ольга більше не слухала. Вона взяла куртку з вішалки і вийшла надвір, залишивши розгубленого чоловіка позаду. Ользі потрібен був час, щоб прийти до тями, подумати і розібратися з почуттями.

Надворі було прохолодно. Свіже повітря допомогло Ользі трохи остудити гнів. Вона повільно йшла двором, перебираючи в голові події останніх днів. Весь цей час Оля зазнавала втручання свекрухи в їхнє життя. З усіх сил намагалася не помічати дрібні незручності, заплющувала очі на поради, які нав’язувала свекруха. Але випадок із грошима… Це було надто для Олі.

Ольга повернулася додому за годину. Андрій також дивився телевізор. Андрій смикнувся, коли почув кроки Олі квартирою. Дружина пройшла на кухню, налила собі води і голосно запитала:

– Ти взагалі розумієш, що сталося?

Андрій зітхнув, підвівся і підійшов до неї.

– Оля, я розумію, що ти сердишся. Але мама не хотіла нічого поганого. Ти ж знаєш яка вона, – його голос був спокійним, ніби це мало заспокоїти Ольгу.

Але її це не заспокоїло. Навпаки, дружина відчула, як усередині знову здіймається хвиля гніву.

– Андрій, мені не потрібна така допомога з боку твоєї матері. Ти розумієш, що вона використала мої гроші без мого відома для себе?

Він подивився на неї, ніби до нього тільки починало доходити, наскільки вона була зла.

– Я… я думав, це із загальних коштів. Адже ти не стежиш за фінансами, я звик, що мама іноді бере на себе витрати, – невпевнено сказав Андрій, явно не усвідомлюючи, наскільки серйозно Ольга сприймає цей інцидент. Я все поверну.

– Справа не в самих грошах, Андрію. Справа в тому, що це мої заощадження, які я відкладала на наші плани. І це порушення довіри. Моя мати ніколи б так не вчинила. Чому твоя вважає, що це нормально?

Андрій завмер, наче не знав, що відповісти. Ольга вперше так завзято чинила опір. Андрію завжди здавалося, що дружині подобається турбота матері. Він не помічав, що в душі Олі накопичувалося роздратування.

– Я поговорю з нею, – нарешті сказав він, відступивши на крок. – Я не знав, що це тебе так зачепить. Я… вибач. Дай мені час, я все залагоджу.

Розчарування виразно читалося на обличчі Ольги.

– Сподіваюся, що ти не брешеш.

Наступного дня Андрій домовився зустрітися із матір’ю. Ольга спершу хотіла піти. Але потім зрозуміла, їй потрібно бути в квартирі, щоб донести до чоловіка та свекрухи суть проблеми.

Коли Галина Іванівна з’явилася на порозі, Ольга здригнулася. Свекруха була такою ж: впевненою і пихатою. Сім’я розташувалася у вітальні. Ольга мала передчуття, що сьогоднішня зустріч закінчиться грандіозним скандалом.

Андрій трохи вагався, але потім сказав:

– Мама загалом склалася така ситуація. Оля зауважила, що гроші з її рахунку було витрачено на покупки. Але Оля нічого не купувала, – наголосив Андрій. – Зникла велика сума.

Галина Іванівна насупилась. Вона переводила погляд із сина на невістку. Свекруха вдавала, що не розуміє в чому справа.

– Покупки? Про що ти?

– Про ті покупки, які ви зробили без мого відома. Я знаю, що ви користувалися моїми грошима. Як вам взагалі така ідея спала на думку? – не стрималася Ольга.

Галина Іванівна на мить завмерла. Але потім свекруха натягла на обличчя поблажливу маску.

– Ольга, ну не будь такою серйозною. Я лише хотіла… Ви все одно збиралися їх витратити на дурницю. У тебе зовсім нема смаку, Ольга. Ти маєш бути вдячна, що саме я витратила ці гроші! Вважайте це компенсацією за мою допомогу. Адже я вам стільки коштів за весь час заощадила. А ви не вдячні, ще звинувачуєте мене.

Ольга примружилася.

– Ви витратили мої гроші так, як визнали за потрібне! Це не нормально, Галино Іванівно! Ми вам довіряли. Але тепер все, вам доступ до наших засобів закрито. Боюся припустити скільки витекло без нашого контролю.

Свекруха опустилася, ніби намагаючись придумати собі виправдання. Але за мить Галина Іванівна знову подивилася на невістку.

– Я просто хотіла допомогти вам із бюджетом, Оля. Ви сім’я молода, не досвідчена. Але тут зламався холодильник, у магазині була знижка ще на три товари. Я не втрималася. Ти завжди така зайнята, я думала, що роблю хорошу справу і ви зрозумієте. Я правда просто забула сказати.

Ольга підскочила зі свого місця.

– Знаєте, як називається те, що ви зробили? Крадіжка. Я заробила ці гроші, відклала їх та планувала, як витратити! А ви, Галино Іванівно, влізли і все зіпсували. Як тепер вам довіряти?

Андрій бачив, як ця ситуація зачепила дружину. Він поклав руку на плече Ольги і трохи стиснув.

– Мамо, це справді проблема. Ми маємо обговорювати такі речі разом. Я не хочу, щоб наші фінансові рішення ухвалювалися без нашої участі.

Галина Іванівна здавалася збентеженою, але вона все ще чинила опір.

– Але ж я не хотіла нічого поганого! Я просто думала, що вам буде легше, якщо візьму на себе частину турбот. Адже це для вашого блага!

– Ми самі вирішимо, як краще! І більше не смійте лізти у наші рахунки! – різко відповіла Оля.

Свекруха хвилину мовчала, а потім кивнула. Здавалося, що тільки зараз Галина Іванівна зрозуміла, що вчинила неправильно.

– Добре. Більше я не допомагатиму вам, – видихнула свекруха.

Андрій став на бік дружини. Він узяв Ольгу за руку і сказав:

– Мамо, це справді важливо. Такі рішення повинні приймати лише ми з Олею. Ти не мусиш втручатися.

Галина Іванівна серйозно подивилася на сина. Потім погляд перемістився на Олю.

– Я розумію. Мені дуже шкода. Більше я не втручатимуся, – тихо промовила свекруха.

Ольга відчула легке полегшення, але напруга ще повністю не пішла. Вона розуміла, що одних вибачень замало. Їм усім потрібно було переглянути свої межі та правила у сім’ї. Але цей крок був важливим. Тепер Андрій та Ольга могли разом будувати своє життя, без стороннього втручання.

КІНЕЦЬ.