Ще перед приїздом Марія зателефонувала Любі і сказала, щоб та їй кімнату підготувала. Донька якось не особливо радісно сприйняла цю новину, і коли Марія зайшла в її квартиру, то сама зрозуміла чому – у Люби з’явився чоловік, і тепер мама просто зайва. – Мамо, ми тебе поки що в село відвеземо, ну і що, що води в хаті немає і зручності на вулиці, так літо ж надворі, – каже донька. Одну ніч Марія в доньки переночувала, залишила в неї всі іспанські гостинці, які привезла з собою, і Люба з чоловіком маму привезли в село

– І що ти, Маріє, тепер робити будеш? – питає сусідка, яка побачила, що Марія вже кілька днів живе в селі.
– Та я і сама тепер не знаю, як мені бути, – зітхає Марія.
– Влітку ще куди не йшло, але от як зиму перезимувати? Донька обіцяла, що до морозів вони з чоловіком мені ремонт тут зроблять, побачим.
Марія присіла на лавочку, стала обдивлятися свою хату, і пошкодувала, чому вона, будучи на заробітках, не вклала сюди нічого. Якби вона не послухала свою доньку, то все було б по-іншому.
Ще 12 років тому Марія овдовіла і вирішила, що ще поки має сили, поїде на заробітки, до сусідки в Іспанію. Донька тоді маму підтримала, сказала, що це чудова ідея.
– В 57 років їхати на заробітки? Маріє, одумайся, навіщо тобі це? – намагалася напоумити її сусідка.
– Мамо, це наш шанс жити краще, їдь хоч на два-три роки, а там побачим, – радила донька.
Марія поїхала, стала заробляти гроші, і щоб біля себе їх не тримати, стала відправляти їх доньці додому. Коли ж назбиралася певна сума, Марія приїхала у відпустку, щоб порадитись з донькою, що з грошима робити.
Донька захотіла квартиру купувати. І причина якраз була – її донька вирішила заміж виходити, а де жити – вони з чоловіком ще не придумали.
– Твоя єдина онучка заміж виходить, мамо, добре було б молодятам квартиру купити, – каже Люба.
Марія, в принципі, не мала нічого проти, але і розуміла, що її будинок в критичному стані і потребує термінового ремонту.
– А де я житиму, коли повернуся з заробітків? – запитала вона доньку.
– Зі мною будеш жити, – запропонувала Люба.
– Ми Марті квартиру купимо, нехай молоді собі живуть окремо, а ми собі разом віку доживатимемо.
Марія зробила все так, як казала донька – всі гроші, які вона на той час заробила, вона вклала в квартиру, яку відразу ж записала на внучку.
Потім вона вже стала вкладатися в квартиру Люби, адже донька запевняла маму, що вони будуть жити разом.
Так за 12 років Марія собі нічого і не відклала, все віддавала доньці і внучці, бо сподівалася, що саме біля них вона свою голову і прихилить.
Але поки Марія була в Іспанії, у доньки змінилися плани. Люба розлученою була, і чоловіка хорошого зустріла, тож коли той зробив їй пропозицію, вона погодилася – вийшла заміж, і привела чоловіка в ту квартиру, в якій обіцяла жити разом з мамою, і в яку Марія вклала не одну тисячу євро.
Марія і ще була б в Іспанії, не зважаючи на свої майже 70, але здоров’я стало її підводити, і вона була змушена приїхати додому. Та бідолашна заробітчанка навіть не уявляла, який сюрприз на неї чекає.
Ще перед приїздом Марія зателефонувала Любі і сказала, щоб та їй кімнату підготувала. Донька якось не особливо радісно сприйняла цю новину, і коли Марія зайшла в її квартиру, то сама зрозуміла чому – у Люби з’явився чоловік, і тепер мама просто зайва.
– Мамо, ми тебе поки що в село відвеземо, ну і що, що води в хаті немає і зручності на вулиці, так літо ж надворі, – каже донька.
Одну ніч Марія в доньки переночувала, залишила в неї всі іспанські гостинці, які привезла з собою, і Люба з чоловіком маму привезли в село.
Сидить тепер Марія під хатою, дивиться на криницю, з якої потрібно буде щодня воду носити, і картає себе за те, що навіть тисячі євро собі не відклала. І як їй тепер жити, вона ще не знає.
А що б ви порадили Марії, де і як їй зараз жити?