Я випадково дізналася, що у мого чоловіка є жінка на стороні. Я не хотіла влаштовувати сцени чи сперечатися, тому що це все одно нічого б не змінило. Я вирішила діяти його ж методом. І “тицьнула” Руслана там, де йому було вкрай неприємно.

Я завжди вважала, що мій шлюб з Русланом стабільний. Одного разу, коли я користувалася його телефоном, я помітила повідомлення, які повністю зруйнували мій світ.

В Руслана я не одна жінка! І це була не якась там короткотривала інтрижка – цей роман тривав роками.

Спочатку хотілося плакати, але замість того, щоб впадати у відчай, я вирішила діяти. Я не дозволю йому так зі мною поводитися. Я не буду просто сидіти і дивитися як руйнується моє життя. Тепер він зрозуміє, як це – втратити те, що для нього справді важливо.

Я сиділа за столом, на якому стояв телефон Руслана. Ніколи ним не користувалася, але того дня мені потрібно було знайти номер нашого спільного друга.

Можливо, це була інтуїція, можливо, просто цікавість. Я зайшла у один з чатів і побачила, що він переписується з жінкою. І це точно були не просто ділові чи дружні слова!

Мені відразу стало зрозуміло, що Руслан веде подвійне життя. Я не могла повірити, що людина, з якою я ділила все, здатна на таке.

Спочатку я думала про конфронтацію. Але що б це мені дало? Верески, звинувачення, сльози… Ні, він заслуговував на більше. Я знала, що якщо діятиму обережно, то можу “тицьнути”  його там, де буде найнеприємніше.

Я знала його слабкість. Руслан ревнував мене до Тараса, керівника відділу. Ми всі разом працювали. Тарас був успішним, харизматичним і мав те, чого не вистачало Руслану – впевненість у собі.

Я обговорила це зі своєю найкращою подругою. Вона була єдиною, кому я довірилася, що Руслан ходить “наліво”.

– Ти впевнена, що хочеш все зробити саме так? – запитала вона скептично.

– Так. Він зіпсував наше спільне життя. Тепер моя черга, – рішуче відповіла я.

Я вирішила діяти. У нас із Тарасом завжди були хороші та коректні стосунки, зараз настав момент, коли я можу цим скористатися.

Я знала, що Руслан дивиться на нього із заздрістю й образою. Для нього Тарас був ідеалом, ким він ніколи не міг стати. І це було ключовим у моєму плані.

Моя перша зустріч з Тарасом була абсолютно невинною. Ми випили кави в його офісі та поговорили про роботу. Він відразу помітив, що щось не так. Він запитав, чи я в порядку, і я почала йому довіряти. Я розповіла йому про проблеми в моєму шлюбі, не відкривши відразу всієї правди. Я хотіла, щоб він почувався потрібним зробити перший крок.

Після цього ми почали проводити час разом поза офісом, іноді виходили на вечерю чи прогулянку. Тарас мав усе, чого не вистачало Руслану, він був впевненим у собі, успішним, але також романтичним…

З часом Руслан почав щось підозрювати. Він ставав дедалі неспокійнішим, наші розмови були короткими й холодними. Все частіше я виходила з дому, щоб зустрітися з Тарасом. Руслан не питав, і я не вибачалася і не виправдовувалася.

У нашому офісі почали поширюватися плітки. Люди шепотілися, що Тарас з кимось зустрічається, але ніхто не знав з ким. Руслан, який почувався невдахою поруч із Тарасом, дуже нервував. Його і без того крихка самооцінка почала руйнуватися. Але він все ще не знав, що відбувається – поки правда не викрилася.

Пам’ятаю момент, коли я прийшла додому, а на порозі стояв Руслан. Він подивився на мене з виразом недовіри.

– Ти… ти бачишся з Тарасом?, – запитав він, його голос тремтів від злості й недовіри.

– Так, – спокійно відповіла я, – і тепер ти розумієш, як це – втратити те, що для тебе було важливо. Ти наставляв мені роками “роги”. Тепер твоя черга відчути, як це, коли твоє життя розвалюється…

Для Руслана це був кінець світу. Він втратив повагу колег, які швидко дізналися про його невірність і те, що сталося між мною та Тарасом.

Рухалася не тільки його впевненість у собі, а й кар’єра. Кожен день приносив мені невелику порцію задоволення. Я знала, що він відчуває біль, який відчувала я, коли викрила його невірність…

І все ж я почала розуміти, що “віддаю”, хоч це приносило лише тимчасове задоволення.

Я почала думати, що робити далі. Чи справді я хочу продовжувати стосунки з Тарасом? Це була просто “віддача” чи справжні почуття? Відповідь ставала все більш зрозумілою.

Я зрозуміла, що не можу будувати своє майбутнє на бажанні “віддати”. Мої стосунки з Тарасом почалися неправильно. Він був частиною моєї гри, але цього було недостатньо, щоб зробити щось постійним.

Я знала, що треба починати з самого початку, але цього разу без брехні та маніпуляцій. Я вирішила, що маю закрити цю главу свого життя. Я зустрілася з Тарасом, щоб сказати йому, що наші стосунки не можуть тривати.

– Я думав, що між нами є щось справжнє. Це все було лише заради “віддачі”? – запитав він розчаровано.

Я кивнула і відчула величезне полегшення. Але на цьому не закінчилося. Мені довелося звільнитися від минулого і почати будувати для себе нове життя, без токсичних стосунків і людей, які мене підвели. Мені потрібно рухатися далі, зосередитися на собі та на тому, що дійсно приносить мені радість.

Зрозумійте мене правильно, я не думаю, що все було дарма. “Віддача була солодкою, але недостатньою, щоб зробити мене справді щасливою. Тепер, коли все позаду, я нарешті можу почати спочатку…

З чого мені почати? В яку сторону рухатися?

Джерело