—  Справа в тому, що ця жінка існувала в житті мого батька паралельно. Тільки вона про маму і про мене знала з самого початку, а ми довго про її існування не підозрювали, – розповідає Варвара.

Варварі 39 років, її сестрі по батькові Арині – 35. Батьки Варвари розійшлися, коли їй було 13 років, тобто, Арина на той момент уже 9 років жила на світі, татусь уміло приховував від “основної” сім’ї наявність у нього коханки та другої доньки. Але скільки мотузочці не витися…

—  Як грім серед ясного неба була для нас із мамою звістка, що тато десяток років, як має на стороні доньку, – розповідає Варвара, – мама була буквально вбита, розчавлена. Навіть у клініці неврозів лежала.

І не дивно – така зрада. Найцікавіше, що всі ці роки татусь матеріально вкладався в ту сім’ю, тобто, приховував від мами свої статки і допомагав коханці ростити доньку. А що? Чесний чоловʼяга, свою дитину треба підтримувати. І нічого, що дружина обдурена, а для другої дитини гроші відриваються від своєї законної.

Батько Варвари працював тоді на такій посаді, яка передбачала часті відрядження у філію підприємства, розташовану в одній з областей, ось там чоловік і завів нову сім’ю: провідував регулярно, гроші надсилав, із дочкою спілкувався. Батьки Варі розлучилися, при цьому, брати гроші від колишнього чоловіка мама Варвари категорично відмовилася. Підтримували жінку її батьки, тобто, бабуся і дід Варі.

—  У цієї самої коханки, – продовжує жінка, – були ще двоє старших синів від колишнього чоловіка. Бачила я її фото, набагато пізніше, але бачила. І нічого особливого не угледіла. Мама в мене красуня і проміняти її на таке? На 8 років старша за батька, обтяжена дітьми, незрозуміло чому він зробив саме такий вибір.

Як її мати дізналася про наявність у чоловіка іншої сім’ї, Варвара не знає досі. Підозрює, що постаралася її друга бабуся, свекруха мами. Колишня свекруха, зв’язки з якою були теж обірвані після розлучення, та й не рвалася колишня бабуся спілкуватися з офіційною онукою, вона маму Варвари терпіти не могла.

— Нічого, – каже Варя, – мама одужала, я виросла. Заміж мама більше так і не вийшла, хоча пропозиції й були. Татусь? З коханкою він так, до слова, і не одружився. Занадто вона була проблемна, напевно, на його погляд. Знайшов третю, з нею пожив років 10, тепер уже немає його давно. Ми не спілкувалися, я досить доросла була, щоб зрозуміти, що він зробив.

У Варвари зараз своя сім’я, чоловік і син, хороша робота, декілька квартир, одна куплена в шлюбі, своя власна, залишена їй бабусею і дідом у спадок. І мама живе в невеликій двокімнатній, яку Варвара купувала собі ще до шлюбу.

—  Я пізно заміж вийшла, тільки в 33 роки, – зізнається жінка, – якось страшнувато було пов’язувати себе вузами шлюбу, та й довго вибирала. Але зараз я всім задоволена.

Варвара ще до заміжжя зробила непогану кар’єру, в декреті з сином просиділа кілька місяців, а потім дитиною опікувалася її мама і няня. Зараз у жінки гарний дохід, матеріально вона практично повністю забезпечує свою маму, тій залишається витрачати пенсію тільки на свій відпочинок і подарунки для сім’ї Варі. Зі здоров’ям у мами вже не дуже все гаразд, раз на півроку вона лягає в лікарню, раз на кілька місяців Варя відправляє маму в санаторій. Жінка вважає, що той випадок із батьком безпосередньо позначився на маминих нинішніх проблемах.

— Роки 3 тому мене в соцмережах знайшла Арина, – усміхається Варвара, – та сама друга дочка мого батька. Написала щось, я проігнорувала. Через деякий час вона знову написала. Загалом, я не відповідала й уникала нашого спілкування довго, а потім цікавість взяла гору, ми зустрілися.

Арина виявилася зовні майже копією самої Варвари, обидві жінки схожі на батька. І молодша сестра розплакалася під час зустрічі зі старшою. Виявилося, що життя Арину зовсім не балувало. Після того як їхній спільний батько відмовився одружитися з її матір’ю, та почала просто безбожно вживати. Дотягнула тільки до повноліття Арини, а потім швиденько покинула цей світ від не домагань печінки.

— І обидва її старші брати пішли тією самою стежкою, – каже Варя, – батько допомагав їй, поки був живий. Загалом, немає у неї нікого: бабусі по батькові давно вже немає, її квартиру Арина успадкувала за заповітом, але примудрилася довіритися своєму чоловікові і квартиру довелося продати за його борги. Сумна історія насправді, залишилася їй якась кімнатка в комуналці.

Арина пішла від чоловіка в положенні, поневірялася у квартирі своєї матері з недолугими братами, виїхавши зі столиці на час декрету, потім повернулася, віддала дитину в садочок, влаштувалася на роботу, жила в тій самій комуналці, а нещодавно її синові поставили неприємний діаrноз.

Я помічала, що з ним щось не так, – розповідала Арина сестрі, – але поки дитина маленька, діагноз нелегко поставити. А тепер, до школи все абсолютно ясно.

—  У дитини Арини розумова відсталість, – каже Варвара, – у школу його не беруть, він не навчається навіть у корекційній. Я в цих справах погано розумію, але розклад такий: або його в спеціалізований інтернат віддавати, або з ним удома сидіти. Хвороба прогресує. Але й цього мало, у хлопчика щось із нирками, і Арина вважає, що інтернат його остаточно доб’є. Від тата дитини ніякої допомоги, тільки крихітні аліменти. Лікувати дитину треба, сидіти з нею треба, грошей немає. Продати комуналку і повернутися до братів Арина не може.

— Вона тебе спеціально знайшла, щоб ти їй допомагала, – вважає чоловік Варвари, – щось раніше, коли проблем у неї не було, вона тебе не намагалася шукати, не було чутно нічого про сестринські почуття. Тобою просто хочуть користуватися.

Варвара й сама це розуміє, але, подивившись на життя єдинокровної сестри, вона її чомусь пожаліла. Не так багато їй і треба, якщо розібратися. У дитини є пенсія по інвалідності, пільги, є аліменти, а для Варі якісь 10 тисяч на місяць ролі не зіграють. Ось тільки жінка сама не помітила, як потоваришувала з сестрою.

—  Вона проста дуже, нехитра, радіє всьому, як дитина, – розповідає Варвара, – нещодавно приходжу, а вона зв’язала два светри. Для мого чоловіка і для мого сина, в одному стилі. І такі гарні! Просто так зв’язала, хотіла порадувати. Так, можливо, навіть і підробляти зможе потім рукоділлям своїм, але зараз їй просто треба допомогти, підтримати. Зрештою вона ж не винна, що тато в нас такий був. І немає в неї нікого, нема на кого спертися.

От тільки запрошувати Арину до себе в гості на різні урочистості та сімейні посиденьки Варвара не може. Через матір, бо з деяких висловлювань мами вона зрозуміла: нічого не загоїлося, не відхворіло, мама не відпустила ситуацію, не пробачила батька. Та й зі здоров’ям у неї проблеми.

—  Я впевнена просто, – каже Варвара, – що мама розцінила б моє спілкування з сестрою як зраду. А мою допомогу їй… Ой, я навіть боюся уявити, що було б, якби мама дізналася про це. Добивати її я категорично не хочу. Ось і виходить, що мій син не знайомий із тіткою, мій чоловік про неї знає, але свекрам теж не говорить, щоб не проговорилися. Він узагалі різко проти нашого спілкування.

— Ну що за рожеві соплі? Ну яка вона тобі рідна людина? Ти для неї дійна корова і тільки. Їй нема до кого притулитися, а в тебе є нормальні родичі. Знаєш, шило в мішку не сховаєш, а що буде, якщо теща дізнається? Припиняй. Ну доля в цієї Арини така, що поробиш.

А ви що думаєте? Продовжувати спілкуватися таємно від мами? Чи чоловік правий, яка Арина їй рідня, вона просто свої проблеми вирішує за рахунок забезпеченої сестриці?

КІНЕЦЬ.