Я вчора сиділа і дивилася на Сашка і його маму як на представників інопланетної раси – таке вони несли! Ще й маму свою привів, щоб цілою “командою” вкласти мені це у вуха і голову! Цим людям раптом захотілося, щоб я вийшла на якусь роботу. Знайшли наївну! Кажуть, Сашкові важко родину нашу утримувати самому. А чим він думав, вибачте? Вчора у мене був дуже цікавий вечір – Сашко привів собі на підмогу матусю. Тетяна Іванівна вареників, яких я не їм, принесла – з лівером. Брррррр. Я собі лосося на ару приготувала і донечці. А свекруха така мені значить: – Ти коли народжувала, чим думала? Скільки ти збираєшся в цій моїй однушці жити?

Я вчора сиділа і дивилася на Сашка і його маму як на представників інопланетної раси – таке вони несли! Ще й маму свою привів, щоб цілою “командою” вкласти мені це у вуха і голову!
Цим людям раптом захотілося, щоб я вийшла на якусь роботу. Знайшли наївну! Кажуть, Сашкові важко родину нашу утримувати самому. А чим він думав, вибачте?
Вчора у мене був дуже цікавий вечір – Сашко привів собі на підмогу матусю. Тетяна Іванівна вареників, яких я не їм, принесла – з лівером. Брррррр. Я собі лосося на ару приготувала і донечці.
А свекруха така мені значить:
– Ти коли народжувала, чим думала? Скільки ти збираєшся в цій моїй однушці жити? Дитина в другому клас, їй свою териротія треба! Квартиру цю треба продати, я вам гроші половину дам, але вам треба вдвох заробити, щоб докласти і купити більше житло!
Ну, це частково правда. Скільки разів я не робила б перестановку, нам з дитиною все одно тісно жити, Полінка в другому класі вже, речей стало трохи більше, і я взяла ще вживаний письмовий стіл з полицями, досить зручний але не маленький.
Для спання дивани у нас розкладні, два ліжка навіть односпальні не влізуть, бо маємо десь 17 квадратних метрів, це разом з кухнею.
Але вибачте, чим думала мама чоловіка? Могли з самого початку зі свекром сюди перейти, а нас в двокімнатну свою пустити. А тепер я маю на роботу йти, поки ми на двушку не заробимо. Ха! Я їх одразу попереджала, що не створена для роботи.
А тепер вони “командно” вирішили мене вмовити! Я не кажу, що дитині не зручно від тісноти, ми звикли, а ще я сюди стільки сил вклала, все облаштовую. Та і сусіди всі хороші, тихі, в будинку зразковий порядок, консьєржка просто молодець.
Але чоловік і свекруха вперлися і все – треба забезпечити дитині окрему кімнату і я повинна йти працювати. А про те, що Полінка звикла, що мама вдома, уроки з нею вчить, грається, читає, на гуртки – водить – то нічого? Хто це потім буде робить, га?
Пишу сюди, щоб отримати підтримку і поради, як пояснити доступно мамі чоловіка і йому самому, що забезпечувати родину і житлом і в цілому матеріально – виключно чоловіча задача? Дякую.