Побачила я афішу концерту улюбленого виконавця. Знала, що ближче до дати концерту квиток удень з каганцем не знайдеш, тож купила заздалегідь. У чоловіка спитала, чи піде він зі мною. Концерт мав відбутися за кілька місяців.

– Піду! – погодився чоловік.
На свої гроші я купила два квитки. За два квитки я заплатила чотири з половиною тисячі гривень, бо місця були вдалі. .

Незадовго до концерту ці місця коштували б набагато дорожче, якби були у продажу. Через те, що у нас загальний бюджет, то квитки сплатила з нього.

Так, ми з чоловіком живемо непогано. Його мати, правда, намагається виступати, то вважає, що нам друга дитина потрібна, то ми зажерлися, раз дешеву ковбасу у неї в гостях їсти не стали. Чоловік завжди був на моєму боці, тому концерти свекрухи мене не чіпляли.

У чоловіка є сестра, вона часто його підколювала, але її чоловік взагалі й послати міг. Не терпів, коли вона лізла. Не чекала, що одного разу чоловік прийме бік матері, та сестри, й візьметься мене продавлювати.

Про те, що ми йдемо на концерт, дізналася свекруха. Вона понила, що квитки дорогі, але хотіла б сходити, шкода, що раніше про концерт не знала.

Чоловік їй сказав, що ми купили квитки заздалегідь, наступного разу зателефонуємо та запитаємо, чи брати квиток на неї. Тиждень була тиша.

Два дні до концерту, а квитків у вільному продажу немає. Почалися хвилювання серед рідні чоловіка.
– У мене ж день народження за два тижні. Найкращим подарунком був би концерт, — натякнула свекруха.

Чоловік чомусь вирішив, що віддати його квиток матері – гарна ідея. І подарунок купувати не треба буде, і збирався він зі мною тільки за компанію, а не з великої любові до виконавця.

– З мамою вдвох сходіть, — поставив мене перед фактом чоловік.
– Ні.

Я, даруйте, зі свекрухою в одному полі не сяду. Чоловік — її син, а з якого переляку я повинна жертвувати своїм задоволенням, настроєм і гарним проведенням часу тільки тому, що чоловік вирішив влаштувати мамі подарунок.

При купівлі квитків, коли я повідомляла дату концерту, він міг би подумати, що там поряд день народження матері, вона фанатка виконавця, купив би їй квиток подалі від нас. Він, значить, не подумав, а я повинна страждати?

Від свекрухи нічого доброго я не бачила. Жодних подарунків ніколи від неї не отримувала. З нашою дитиною вона жодного разу не посиділа.

Їй, у принципі, начхати на нашу дитину, вона з нетерпінням чекає онуків від дочки. І мені на це начхати! Обов’язки у вигляді рідкісних посиденьок і ввічливості я терплю, решта мене не стосується.

Я їй подарунки також не дарую. Вважаю, якщо мати чоловіка, то це його завдання. Я їй не дзвоню, не пишу. Бачуся на обов’язкових заходах, спілкуюсь ввічливо, єресь пропускаю повз вуха.

Чому я мала пожертвувати часом із чоловіком на концерті, заради неї? Чоловікові сказала, що це неможливо.

– Мама хотіла, щоб я з нею сходив. Так неправильно, адже ти теж любиш цього виконавця. Вона погодилася сходити з тобою. Що не так? — спитав чоловік.

– Вона погодилася зі мною сходити? А мене спитали? Не хочеш йти? Сиди вдома. Я з подругою сходжу.

Ми сильно посварилися. Давно не сварилися, і було б через що.

Чоловікові дзвонила мати, дзвонила сестра. Свекруха плакала, що на концерт не потрапить. Сестра клялася, що якби у неї був квиток, вона б мамі віддала, мого чоловіка соромила — не зміг у дружини квиток для матусі віджати.

І чоловік вважав, що я не права. Як так? Не за два дні до концерту, коли квитків уже не було, свекруха дізналася про нього, а раніше.

Вона ж скаржилася на вартість, отже, квитки у продажу ще були.

Так, дорогі, але на концерт улюбленого виконавця могла б купити. Та навіть банально дітям зателефонувати, попросити, щоб склалися, та купили квиток, як подарунок на день народження – варіант же!

Свекрусі, як завжди, знадобилося влаштувати смуту. І цього разу в неї вийшло. Напевно, довго вона чекала на момент, коли всі встануть на її бік.

Мені було начхати на скандали. Я не прогнулась. Сходила на концерт із подругою, коли чоловік відмовився від квитка. Подруга віддала мені гроші за квиток, хоч я не просила.

Чоловік із сестрою подарували свекрусі гроші. Що свекруха купила, як день народження святкували, не знаю, я їхати відмовилася, через винос мозку з квитками на концерт.

Чоловік тут мені пригадав, як я для його мами квитком поскупилася.

– А що вона для мене зробила? На честь чого я мала це робити? Вона ж твоя мати? Не моя ж. Це ти їй винен, а не я.

Бісять подвійні стандарти! Мама нічого мені не винна, а я, значить, винна? Чужій матері? Я себе винною не вважаю! А ви що скажете?

КІНЕЦЬ.