– Ти мамі часу не приділяла, ось тепер і прийшов твій час за нею доглядати. Пенсія в мами хороша, тому ображена не будеш!, – сказав мені брат по телефону.

Нас у мами двоє, але в мене інший батько, через якого мама затаїла образу і на мене.

Ніколи вона не проявляла до мене почуттів. Завжди чула одні докори в свою сторону. Брат же навпаки, був улюбленою дитиною. З новим чоловіком вони гарно жили, але також не довго, бо той занедужав.

Відразу ж після дев’ятого класу я пішла з дому, бо сил жити з мамою не було. Брат же залишився з нею, а згодом і привів дружину.

Я вивчилася на перукаря, вийшла заміж, привела на світ трьох дітей.

З мамою і братом я бачилася дуже рідко.

Якось я приїхала, ще тоді двоє дітей в нас було, хотіла мамі онуків показати, а вони з братом сказали, що мене одна пенсія мами цікавить.

Мама працювала на склозаводі. Вона раніше вийшла на пенсію і мала хороші гроші. Але я жодного разу за гроші не обмовилася. Ми з чоловіком працюємо і самі на себе заробляємо.

Після цих слів брата і мами я перестала туди навідуватися. Лише зрідка телефонувала на день народження чи такі свята, як Великдень чи Різдво, хоча мама ніколи не була побожною людиною.

Я розуміла, що мамину пенсію забирав собі Володя. В нього двійко дітей. Сам брат працює на будові, а невістка куховарить в шкільній їдальні.

Поки зі здоров’ям мами все було добре, брат нічого не казав, але недавно все змінилося.

– Ти повинна тепер з мамою сидіти. Я стільки років біля неї пробув.

Річ в тім, що мама занедужала, вона лежача. Вся її пенсія йде на лікування, а Володі це не зовсім підходить.

Ось він і вирішив, що настала моя черга доглядати за мамою і що я повинна її забрати до себе в квартиру.

Я сказала, що все життя мама йому присвятила, нехай він тепер віддає.

Я жодного разу не чула від мами слова : “люблю”. Натомість, Володя завжди був ідеальним сином.

– Я ж тобі маму з її пенсією віддаю. Ти ж розумієш, що там сума чималенька щомісяця капати буде?

– Я розумію, що ще прийдеться до пенсії докладати, щоб все необхідне купити. Ти ж не просто так готовий маму мені віддати. Чи не так?

Брат сказав, що я не права і врешті-решт, маю виконати свій обов’язок перед мамою.

Та я вважаю, що нікому нічого не винна. Як до мене ставились, та і я буду ставитися…

Ну хіба я повинна забирати маму з власного дому, бо цього хоче брат? До речі, на хату мами я не претендую. і давно з заповіту виключена…

Джерело