Я знала ще до їхнього розлучення, як виглядає дружина Вови – їй до мене у всьому було далеко, тому я не сумнівалася навіть, що коханий піде від своєї законної жінки до мене і ми будемо щасливі разом.

А от тепер думаю, нащо вона віддала мені це “щастя”? Ну хіба що за сина йому вдячна. Але він повернувся і мені мабуть прийдеться їхати жити в інше місто.

Але про все по-порядку. Володя був дуже гарний, цього в нього не відібрати. Він пристойно заробляв і виріс у гарній благополучній родині, але мене найбільше приваблювала його харизма. Це було оте безумовне кохання, попри все. І коли він нарешті звернув на мене увагу, я зовсім втратила голову.

Сталося це, щоправда, коли Вова вже мав родину й дитину. Мені здавалося, що він чоловік моєї мрії. І мене анітрохи не бентежило, що в нього вже була дружина. Я раділа як дитина і чекала, коли коханий зробить вибір на мою користь.

І він зробив. Почали ми жити разом. Щиро кажучи, у побуті він виявився зовсім не таким, як я очікувала. Його речі постійно доводилося збирати у всій квартирі, мити посуд він категорично відмовлявся.

Вся домашня робота лягла на мої плечі. Але мені було все одно, тому що Вова умів мене задобрити і заробити. Приходив додому з величезним букетом троянд чи тортом, запрошував мене в ресторани.

Про свій перший шлюб він забув досить швидко. Аліменти платив, але з дитиною не спілкувався.

Одного дня ми дізналися, що у нас буде дитинка. Спочатку Вова був дуже щасливий. Ми навіть влаштували велике сімейне свято з цього приводу. Нам бажали багато кохання, процвітання та здоров’я малюку.

Той вечір досі залишається у моїй пам’яті як один із найкращих. І я ні про що не жалкую, коли згадую той період свого життя. Але з того моменту все змінилося.

Вову я бачила все рідше. Я вийшла в декрет, тому тепер ми зустрічалися тільки пізно ввечері. Він став частіше затримуватись на роботі, ходити на корпоративи.

Я спочатку була не проти, але дуже скоро мене це перестало влаштовувати. Робити домашні справи мені ставало все важче, я вже не могла так легко нахилитися, щоб підібрати розкидані шкарпетки.

Володя, як і раніше, носив квіти та шоколадки, але мені в той період хотілося, щоб він просто був поруч, допомагав.

А потім я дізналася про його роман з молодою колежанкою. Я робила вигляд, що нічого не знаю. Було дуже лячно залишитися на сьомому місяці самій.

А потім він сказав, що не готовий до дитини зі мною. І що він має стосунки на стороні. Не пам’ятаю вже, як саме він це зробив, але в цей момент здавалося, що земля пішла з-під ніг.

Сама не очікувала від себе, що у мене знайдуться сили подати розлучення. Благо, квартира у нас орендована і ділити нам її не треба.

Напевно, відповідальність за майбутнього сина додала мені певності. Сама б я ніколи не пішла від Володимира. Але я також розуміла, що з таким батьком каші не звариш. Більше я не хотіла мати з цією людиною нічого спільного.

У мене наче пелена з очей спала. Ні, Вова не був харизматичним чи особливим. Він просто умів добре обманювати, і робив це чудово.

Перші кілька місяців після розлучення і появи синочка Марка були дуже важкими. Я знову повернулася до батьківського дому, і дякувати їм, батьки були дуже щасливі, особливо онукові.

Я скучала за Володею. Але була впевнена, що вчинила правильно і зможу дати синові все найкраще.

Коли Маркові був рік, я пішла на роботу. Я, як і Володя, юрист, професія моя затребувана. Я відкрила свій кабінет. Через два роки я вже спокійно могла дозволити собі винаймати квартиру.

Все почало налагоджуватись. Син ходив вже в другий клас, як кілька місяців тому на горизонті знову з’явився Володя.

У цей момент я пошкодувала, що ми з сином не переїхали кудись подалі. Колишній чоловік, виявляється, вже все зрозумів і любить лише мене і нашого сина. Казав, що був надто молодий і не розумний. Що дуже шкодує про те, що не знає свого сина.

І ось ситуація наступна: законом не заборонено, щоб батько бачився із сином. І я знаю, якщо Володимир дуже захоче, він знайде способи дістати Марка. Але я навіть не хочу припускати думки про це.

З моменту зустрічі з Володимиром минуло два місяці. Я сказала, що подумаю, але насправді не хочу його присутності в нашому житті, від слова ніякої і зовсім.

Може, справді краще переїхати в інше місто? Що ви мені можете порадити?

Джерело