Я з нетерпінням чекала на весілля свого сина, сподіваючись знайти дочку в особі майбутньої невістки, якої в мене ніколи не було.

Коли я сама жила зі свекрухою, я вчасно подбала про те, щоб у нас з чоловіком була своя квартира, щоб уникнути цих проблем.

Життя після переїзду значно покращало: у нас з’явився син, і ми забезпечували його всім найкращим.

Однак усе змінилося, коли три роки тому мій чоловік пішов з життя.

Після його смерті я очікувала, що в наступні роки мені буде забезпечено дружнє спілкування, особливо коли мій син одружиться.

На жаль, наші з невісткою стосунки виявилися натягнутими з першого дня – та й згодом не покращали.

На відміну від моїх поважних, але відсторонених стосунків зі свекрухою, моя невістка була відверто ворожа.

Спроби налагодити з нею контакт не мали успіху, внаслідок чого вона заборонила мені бачитися з онуками і навіть обмежила моє спілкування з сином.

Відсутність сім’ї в моєму будинку завдає біль.

Я прагну чути сміх онуків і бути частиною їхнього життя.

Нещодавно невістка навіть відмовилася від дорогого золотого ланцюжка, який я їй подарувала.

Зараз я планую закласти його до ломбарду.

Я перебуваю в ізоляції, запитуючи себе: що ж пішло не так?

КІНЕЦЬ.