Який він вам Бодя? Він Богдан, і нема чого видумувати казна що, щоб до онука звернутися, – вигукнула до мене невістка, що аж стіни затряслися. Я з самого початку знала, що називати дитину в честь людини, якої вже з нами немає, погана ідея. Але, діти мене слухати не хотіли, ось тепер і пожинають плоди. Молочки йому не можна. Ну де таке взагалі видимо?

– Який він вам Бодя? Він Богдан, і нема чого видумувати казна що, щоб до онука звернутися, – вигукнула до мене невістка, що аж стіни затряслися.

Я з самого початку знала, що називати дитину в честь людини, якої вже з нами немає, погана ідея. Але, діти мене слухати не хотіли, ось тепер і пожинають плоди.

Молочки йому не можна. Ну де таке взагалі видимо?

Коли мій син одружився на Ліді, я нічого не мала проти. Сім’я в них хороша. Ми ще до весілля зустрічалися зі сватами і не раз. То в сватів на дачі, то в нас в квартирі. Все було гарно.

Після весілля два роки минуло, як молоді ощасливили нас звісткою, щоб ми чекали поповнення.

В нас з чоловіком є ще старший син, але він ще не одружений, хоч і живе з дівчиною, тому для нас з чоловіком це мала бути перша онучка чи онук.

Молоді почали жити окремо ще до весілля, тому з тим проблем не було. Квартиру мій син сам платить, оформив іпотеку на п’ятнадцять років, але планує виплатити раніше.

І все б нічого, та на останніх місяцях не стало батька Ліди. Він був ще зовсім молодим, ще б жити та жити, але не склалося.

Всі ми важко пережили цей час, але змирилися, бо потрібно жити дальше, до того ж, в нас внук скоро буде.

Як тільки вони дізналися, що буде хлопчик, то хотіли назвати – Матвій.

Мені це ім’я подобалося і звучить гарно. Але після того, як не стало свекра, Люда поміняла свою думку, щодо імені.

Її батька звали Богдан, ось вона в його честь і вирішила назвати сина, мого онука.

Скільки ж я не напросилася, що погана це ідея, називати ім’ям людини, якої вже на цьому світі немає, не послухали.

Ось і з’явився на світ наш Богданчик. Але з перших днів хворобливим був. На даний час йому півтора рочку. І щоб ви подумали, таки я була права. Щось з тим ім’ям таки є.

– Богданчику молока не можна, – сказала мені невістка, коли я запитала, чому вона не варить каші, як і інші мами.

Я знала, що нічого доброго з тим ім’ям не буде, тому почала називати онука не Богданом, як свекра, а Бодею.

Але невістку це злить, як і сина.

Але як вони не розуміють, що все це дитині лише шкодить?

Як мені їм пояснити, що не спроста кажуть, щоб іменами родичів, якій вже нас покинули, своїх дітей називати не можна?

Джерело