Олег дуже любив свою дружину Олену, але розлучився з нею, і всі його друзі та знайомі дивувалися, чому він так вчинив. Мати Олега (Наталя Тимофіївна), хоч і знала причину розлучення, але все одно переживала.

— Синку, як шкода, що ти з Оленкою розлучився, – голосила вона, спостерігаючи, як він перетягував свої речі з машини назад у свою кімнату, де жив ще дитиною і ріс під чуйним наглядом матері.

Заміж Наталя Тимофіївна ніколи не виходила тому, що в юності була надто боязкою і сором’язливою через свою надмірну повноту і соромилася хлопців, та так і залишилася одна на все життя.

Одного разу на роботі їй виділили від профспілки безкоштовну путівку на море, і там за нею почав залицятися сусід по столику. Він одразу зрозумів, що вона вразлива, скромна, не впевнена в собі, і зумів знайти до неї підхід, і в них закрутився курортний роман.

Невідомо, можливо, вони згодом і одружилися б, але Наталя Тимофіївна загубила папірець із номером телефону свого курортного залицяльника і не змогла йому повідомити, що в положенні. Він чомусь теж їй так і не зателефонував, у неї зʼявився син і стала вона офіційною матір’ю-одиначкою.

Свого синочка Олега вона обожнювала, він вийшов у неї розумненьким, слухняним, «весь у батька», як любила вона говорити.

— А хто мій батько? – запитував Олег.

Мати йому все чесно розповідала і про путівку, і про курорт, і про те, як загубила номер цієї людини.

— Напевно, він теж мій загубив, – зітхала вона.

Іноді Олег думав, що мати навмисно загубила цей номер, щоб не обтяжувати себе зайвим клопотом із чоловіком. У них з Олегом був тихий, чистий дім, між собою мати і син ніколи не сварилися, а всі питання вирішували мирним шляхом через взаємні переговори. Наталя Тимофіївна була простою, доброю жінкою, а Олег був непростим, любив читати, вмів гарно говорити, і вона не шкодувала, що син у неї його від такого пристойного і культурного чоловіка, а навпаки, була щаслива, що так вийшло.

Зі своєю майбутньою дружиною Олег познайомився в інтернеті. Вони довго листувалися і спершу навіть не думали зустрічатися. Так склалося, що в Олега випадково з’явився зайвий квиток до театру (друг віддав йому свої квитки, бо посварився з дівчиною), а Оленка дуже зраділа запрошенню, так і відбулася їхня перша реальна зустріч.

— Мамусю, я тобі вже пояснював, – невдоволено бубонів Олег, затягуючи коробки з речами у свою кімнату, – Не переживай, я ненадовго.

— Та я й не хвилююся, живи, скільки хочеш, мені з тобою навіть краще, ніж самій, – злякано говорила вона, – Я хвилююся, що в тебе сім’я розпалася і квартира, в яку ти, між іншим, вклав свої кошти, дісталася їй.

— Яка там сім’я, мамо, одне непорозуміння, – зітхав він, – Ти ж сама знаєш. А квартирою я від неї, вважай, що відкупився.

Мати кивала, але засмучувалася і потайки час від часу змахувала сльозу з очей. Знала вона, знала, чому її Олежка свою дружину кинув, і прекрасно його розуміла, щоправда, до останнього сподівалася, що невістка візьметься за розум і перестане так поводитися.

Олег закохався в Олену від самого початку їхнього знайомства і довго просив її зійтися і почати жити разом, щоб потім одружитися і створити сім’ю. Для нього було здивуванням те, що Олена не поспішала з ним з’їжджатися, єдине, що її зацікавило, то це його пропозиція про заміжжя, про яку їй постійно твердила мама, та й у подруг уже були сім’ї, і їй теж хотілося. Нарешті, Олена погодилася зійтися з ним, і вони купили невелику квартиру, і стали жити удвох.

Незабаром Олег зрозумів, що Олена – жахлива господиня. У їхній квартирі був постійний безлад, чисті й брудні речі упереміш валялися на стільцях і кріслах, а в шафах усе було скручено в один клубок і так, не випрасувано, лежало подовгу, до того ж така картина спостерігалася незалежно від того, працювала Олена цього дня чи була на вихідному. Олег повертався додому і змушений був сам братися за пилосос, за ганчірки, щоб привести їхню квартиру до нормального вигляду, сподіваючись, що особистим прикладом присоромить свою дівчину, і вона перевиховається на краще.

— А що в нас на вечерю? – запитував він після прибирання.

— Ой, забула зовсім, – схаменулася Олена, – У морозилці пачка пельменів є, зараз зварю швиденько і поїмо. А ти поки за сметаною в магазин збігай, будь другом.

Усе це вимовлялося нею легко і природно, без жодних докорів сумління, просто Олена так звикла жити з дитинства, у неї і мама була така, і ніколи її батько не звертав уваги на безлад у квартирі, він був далекобійником і взагалі рідко жив удома.

Олег хапався за голову і не знав, що робити. З одного боку, він любив свою майбутню дружину, з іншого боку, він любив порядок і чистоту, його ж із дитинства мати до цього привчила. Олег був згоден допомагати в прибиранні будинку, витрачати свій вихідний на купівлю продуктів у магазині, але за умови, що і Олена буде старатися. Усе-таки, готування і прибирання – це більше жіночі справи, ніж чоловічі, і жінка повинна вміти і прибрати, і приготувати для свого чоловіка.

Напевно, він би так і не одружився з нею, але якось випадково промовивши фразу, що «одружився б, якби не її неохайність». Олена після цих слів одразу ж змінилася, почала готувати обіди, вечері та навіть кашу на сніданок варити намагалася, вона навела лад у шафах, випрасувала всю білизну, почала пилососити квартиру кожного божого дня, і пил у кутах теж витирала вельми ретельно. Олег зрадів таким змінам, вирішив, що так тепер буде завжди, і зробив Олені пропозицію.

Спершу він будував плани, що візьме в іпотеку більшу квартиру, а цю здасть мешканцям, щоб у такий спосіб гасити іпотечний борг, потім у них з Оленою зʼявляться діти, і буде в нього чудова сім’я. Вони розписалися з Оленою, зіграли весілля в ресторані для рідних і близьких, стали жити справжньою сім’єю, а за деякий час Олена розслабилася, знову почала лінуватися, і всі безлади повернулися «на колишній мотив».

Олег щосили намагався не звертати уваги на розгардіяш у квартирі і порожній холодильник. Іноді йому доводилося замовляти на вечерю піцу або китайську їжу, іноді вони з Оленою вечеряли в кафе, якщо їм дозволяли заробітки. Наталя Тимофіївна знала про те, що відбувається в сім’ї сина, і зі страхом дивилася в майбутнє.

А як поводитиметься Олена, коли в неї з’являться діти, якщо вони взагалі з’являться? Матір сильно засмучувало, що синок, якого вона привчила до смачної, домашньої їжі, тепер змушений був харчуватися напівфабрикатами і ковбасою, та його й самого це не влаштовувало. Найбільше Олега дратував брудний посуд у раковині, який міг там накопичуватися по кілька днів.

— Олено, ти чому знову посуд не помила? – сердився він.

— А ти чому не помив? – нахабно реагувала вона на його зауваження.

— Я за собою все помив після сніданку і пішов на роботу, а ти за день у раковину ще купу тарілок і кухлів набрала, – обурювався він, – Коли ти тільки його використовуєш? Начебто і їжу зовсім не готуєш…

— Пельмешки варила, – пояснювала Олена.

Олегу вже від цих магазинних пельменів погано робилося.

Якось раз він помітив, що Олена ховає брудні тарілки в холодильник.

— Що ти робиш, навіщо це?! – закричав Олег.

— Щоб не засохли! – пояснила вона.

— А помити – не судилося? – похитав головою він.

— А сенс? – усміхнулася Олена, – Ми ж потім ще будемо їсти, можна вдруге їх використати.

Олег укотре схопився за голову, ні, ця дівчина ніколи не перевиховається, і його нерви вже на межі, саме тому він здався і подав на розлучення. Його кохання до Олени після всіх цих скандалів через бруд у квартирі кудись зникло, і дуже довго він потім жив у мами і часто сміявся над собою:

— А що, у мами мені живеться чудово, одружуватися не треба, дітей не треба, удома у неї завжди чистота і затишок, годує смачно, і я задоволений, як слон.

Так неохайна дружина надовго відбила йому все бажання до повноцінного сімейного життя, і вдруге він одружився тільки через п’ять років, підібравши собі для шлюбу милу, затишну жінку, чистолюбиву і відмінну кулінарку.

КІНЕЦЬ.